Ответы
Ответ:
Увечері мама вкотре попросила сина Михалка піти до баби Танаськи по молоко. Михалко грався з котом Тигриком, а мама знову просила йти. Надворі уже геть стемніло, тому хлопцеві було лячно йти. Та він узяв гладущик і пішов. Біля своєї хати було не страшно: у безу ніколи нічого не сиділо й тепер не сидить, бо хіба вдень він не бігав перевіряти? І за криницею ніяка хороба не ховається. А на бересті просто лелека стрекоче. Михайлко спитав бузька, про що думає, і сам відповів, що про вужів, жаб і жабунів.
До Танаськи по молоко − це бічну вуличку перейдеш, потім по чужій межі, далі поза городами. Біля отієї ями, в яку нібито лисий Терень упав, коли з весілля вертався. Кажуть, що в ямі тій хтось ночує, що там хтось зітхає, сопе, бубонить, а то скрикує. Хлопцеві було страшно, але він побачив тітку Зою. Набравшись відваги, почав кидати у ту яму грудки. Тітка прогнала хлопця, щоб грудками не повибивав їй город.
Танасьчина хата наче в землю запала, у вікнах не світилося. Хлопець покликав, а потім зайшов. У сінях на драбині щось шеберхнуло, ворухнулось. У Михалка біля серця щось обірвалося, млосно занило. Та тут з'явилася Танаська і пояснила, що на драбині сидять півень з куркою. Баба завела Михалка в хату та налила молока. У хаті хлопця дуже цікавили фотографії на стінах, де були зображені бабині родичі.
Вийшовши від баби, хлопець побачив, що поперед нього котиться щось біле. Михалко налякався, а коли воно запитало, чого він блукає городами, то здалося, що це їхня сусідка Наталка. Та хлопець нічого не відповідав, щоб "воно" не кинулося йому на шию. Наталка пішла, а Михалко перевів дух. Таки зумів спекатися біди.
Объяснение: