Ответы
У другій строфі дитинство ліричного героя на фоні чудової природи вказує на гармонію та щастя ліричного героя, коли він був ще малим («Давно було це: килим з ніжних трав … Ліс буковий, так пам'ятний мені. Хлопчиськом на поляні я лежав»).
У третій строфі ліричний герой не може згадувати свою юність, бо її затьмарила жахлива війна («о лютий час, що сон дитячий стер»), що затискає кожну людину, відбираючи свободу та навіть можливість жити («І кожен спомин взяв у колію»).
У четвертій строфі ліричний герой ділиться думкою про те, що жахіття війни поділили його життя на «до» і «після», залишивши незагоєні душевні рани на все життя («Бо в спомини мої вповза кошмар, Який виймає серце із грудей»). Антитеза поглиблює особисту трагедію героя через пережиті страждання, які принесла війна багатьом народам («А чи оте біляве пасмо хмар Було не димом спалених людей?»). Автор, якому довелося пережити воєнне лихоліття (бо заступництво друзів врятувало Шпербера від нацистських таборів), закликає людство не допускати війни в майбутньому
Ответ:
Бухенбальд - концтабір який діяв на території нацистської Німеччини. У ньому були закатовані 56 тисяч осіб з усієї Європи. Назва концтабору в перекладі означає "буковий ліс". За фактом це була шкіряна фабрика і центр з виробництва зброї нового покоління. Кореспондент "Сьогодні" Юрій Гула розшукав колишнього в'язня нацистського табору.
Час на годиннику в німецькому Веймарі зупинився назавжди – 15:15 момент, коли був звільнений табір Бухенвальд. На вході до нього тепер лежать десятки гвоздик. Зберігся і напис нацистів: "Кожному – своє".
Бараки для бранців вже давно знесені під фундамент, але в пам'яті Олександра Бичка збереглося все до дрібниць. До табору смерті він потрапив зовсім молодим – в 16 років. Схопили його в Києві, на Подолі, і кинули до товарного потяга.
"Нас направили до нашого бараку. 31-й блок. А всього їх було 50", – розповідає Олександр Бичок.
Він згадує, що ніхто тоді не міг зрозуміти, що потрапив до концтабору, хоча бачили військовополонених, які тягнули німецьку фуру, навантажену битим каменем з кар'єру.
До військовополонених в Бухенвальді, як згадують в'язні, ставилися з особливою жорстокістю. Спочатку солдат запрошували до невеликого кабінету нібито на медогляд. Потім їх ставили до стінки під приводом виміру зросту. А буквально за спиною стояв кат з автоматом, він вбивав солдата пострілом в потилицю. Так загинули вісім тисяч радянських військових.
Американські солдати знайшли гори трупів в приміщенні крематорію Бухенвальда. 11 травня 1945 року вони звільнили концтабір. Печі і димар – найстрашніше місце в таборі – збереглися і донині. За вісім років в таборі загинули 56 тисяч осіб.
Олександр Бичок, якому зараз 93 роки, дочекався звільнення. Щороку цього дня він приїжджає до меморіалу Бухенвальда, щоб вшанувати всіх тих, хто не повернувся з табору смерті.