Ответы
Ответ:У моїй країні йде війна. Вже загарбана найпрекрасніша частина української землі – Крим. Більше півроку щодня ллється людська кров на Донеччині. Ці втрати та біль відчуваються в усіх куточках України. Адже звідусюди найкращі чоловіки пішли захищати Батьківщину. І вже стільки їх віддали своє життя…
Чи можемо ми в цей час відчувати себе щасливими? Чи маємо право посміхатися, співати, танцювати, радіти? Війна і щастя – несумісні поняття. Тож не дивно, що коли я розповідаю про своє захоплення мистецтвом танцю, про затишні дівич-вечори, на яких ми з подругами ліпимо вареники або робимо ляльки-мотанки, про своє мирне село, з'являються люди, яким хочеться мені дорікнути за відстороненість від всенародної біди. Зараз будь-яку людину, що перебуває в позитивному настрої, близьким хочеться за це присоромити. Моїй подрузі мама дорікає за звичайну посмішку: "Люди гинуть, а ти посміхаєшся". Дівчина каже, її мама перетворилась на темну хмару. Адже війна. А це несумісне зі станом щастя.
От що я про це думаю: саме тому, що щастя несумісне з війною, ми повинні відчувати себе щасливими. Будемо нещасні – отже будемо залишатися в стані війни, горя, розпачу, відчаю. Я не закликаю втекти від реальності. Я пропоную бути щасливими в будь-якій реальності.
Два роки тому я дала собі слово бути щасливою, незважаючи ні на що. Я прийшла до цього, коли захворіла, і моє життя могло закінчитися за дуже короткий термін. Я вирішила не боротися, а просто радіти тому, що у мене ще є життя. І моя хвороба зникла за кілька тижнів. Очевидно, вона, як війна в моєму тілі, була несумісна з радістю і станом щастя. Це був чудовий урок для мене.
Хто з нас знає, що відчувають душі воїв, що йдуть у Валгалу? Може щастя? Адже загинути за батьківщину завжди було великою честю. Боляче, що наші воїни світла гинуть через невігластво вищого керівництва нацгвардії. Війна показала, що нам не вистачає компетентних полководців. Але разом з тим, ми живемо в час, коли народжується варна воїнів (витязів). Це означає, що в майбутньому українське суспільство буде мати справжніх чоловіків, здатних захистити і подбати про свій народ.
Ми живемо в країні, у якій йде війна. Але чи є ми нещасним народом? Ні. Багато свідомих росіян нам заздрять, вони хотіли б жити в Україні. Є й такі, що переїхали сюди і навіть воюють на Донбасі на нашому боці. Серед моїх знайомих є також молдавани і білоруси, які приїхали в цей час в Україну, тому що відчули велич моменту, який ми переживаємо, тому що бачать світло, яке є саме в нас. Це світло запалила Небесна Сотня – живі люди, які добровільно пішли під кулі і стали нашими ангелами. Так, нам боляче, що втрачаємо найкращих. Але ми маємо вчитися навіть через біль відчувати щастя.
Объяснение: