Ответы
Ответ:
1953 року сталінського періоду в історії СРСР, коли управління країною зосередилось в руках трьох політиків: Голови Ради Міністрів Г. М. Маленкова, міністра внутрішніх справ Л. П. Берії і секретаря ЦК КПРС М. С. Хрущова. Між цими лідерами почалась боротьба за одноосібну владу, в ході якої кожен із них розраховував на підтримку партійно-державної номенклатури.
Цей новий прошарок радянського суспільства (секретарі ЦК республіканських компартій, обкомів, крайкомів і ін.) були готовими підтримати одного із цих керівників країни за умови надання їм більшої самостійності у вирішенні місцевих питань і, найголовніше, гарантії особистої безпеки, припинення політичних "чисток " і репресій.
Внаслідок складної боротьби на політичному "Олімпі" до влади прийшов підтриманий номенклатурою М. С. Хрущов, який рішуче відтіснив своїх суперників. В 1953 р. був заарештований і розстріляний Л. Берія з абсурдним звинуваченням в "співробітництві з іноземними розвідками" і "змові з метою відродження панування буржуазії".
У 1954 р., з метою відзначення російське - українського партнерства, по всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені святкування трьохсотої річниці Переяславської угоди. На додаток до численних урочистостей, публікацій та безлічі промов, ЦК КПРС обнародував тринадцять "тез", у яких доводилась непохитність "вічного союзу" українців із росіянами. Щоб підкреслити ті великі переваги, що їх приніс Україні союз із Москвою, святкування річниці Переяслава вінчав акт передачі Україні Криму - як "свідчення дружби російського народу".
Намагання нового керівництва дістати широку підтримку серед неросійських народів, і особливо серед українців, були частиною великого плану реформ. Сталінський підхід до модернізації, що являв собою поєднання терору ідеології та примусової індустріалізації, виявився ефективним, але штучним методом просування радянського суспільства вперед. Хрущов розумів, що в остаточному підсумку переконання, а не примус, ефективність, а не жорстокий контроль, майстерне управління, а не революційний запал забезпечать надійне зростання Радянського Союзу. Щоб здійснити перехід до нових методів, належало порвати зі старими.
Запровадження з 1953 р. товарно-грошових відносин на селі, заміна заготівель сільськогосподарської продукції закупівлею сприяли підвищенню морального і матеріального стимулювання колгоспників. У 1958 р. в Україні грошова виплата на трудодень на працездатного колгоспника порівняно з 1953 р. зросла в 3,8 рази. Дещо збільшилася видача зерна на трудодень. Однак оплата праці колгоспників залишилася надто низькою. Вона була значно нижчою, ніж оплата праці робітників міста і службовців.
Послаблення податкового пресу на селян, відсутність диктату щодо їх підсобного господарства викликали зацікавленість у розширеному виробництві сільськогосподарської продукції. Колгоспники за власним бажанням здавали надлишки сільгосппродукції державі, але й мали право вільно продавати її на ринку.
Наприкінці 50-х - початку 60-х років економіку колгоспів і радгоспів було підірвано згубними заходами, направленими на розвиток сільського господарства. Весною 1958 р. М. Хрущов висунув ініціативу щодо реорганізації МТС, мотивуючи це тим, що розвиток сільського господарства і розширення прав колгоспів вимагають зосередження сільськогосподарської техніки в господарстві. Тоді ж було прийнято рішення Верховної Ради про реорганізацію МТС у ремонтно-технічні станції (РТС) та продаж техніки колгоспам і радгоспам.
Вжиті заходи мали надто болісний характер, оскільки для економічно слабких колгоспів в Україні, а їх було дуже багато, одноразові і великі фінансові витрати стали надто обтяжливими. Перед колгоспами гостро постало питання про те, де взяти кошти для придбання сільськогосподарської техніки.
Послаблення морального стимулювання праці колгоспників, недостатність, а в деяких колгоспах відсутність сільськогосподарської техніки, значною мірою викликали різке падіння темпів виробництва тваринницької продукції і продукції рослинництва. Якщо з 1950 р. до 1958 року обсяг валової продукції сільського господарства України зріс на 65%, то з 1958 по 1964 рік - лише на 3%. У результаті обсяг сільськогосподарської продукції, що надходила у державну торгівлю, зменшився, а ціни на неї зросли. Від цього постраждали не тільки міські споживачі, а й економіка колгоспів.
З
Звільнення Хрущова з партійних і державних постів відбулось досить тихо, його ім'я перестало згадуватись в пресі.
Объяснение:
ПОДОЙДЁТ