Ответы
Вірш починається з опису чудового осіннього лісу, вкритих інеєм полів та почуттям глибокої самотності в «сумній келії». Ліричний герой мріє опинитися на берегах Неви серед друзів і намагається здогадатися, хто прийшов на зустріч і кого на ній немає. Поет упевнений, що ті, хто прийшов, обов'язково його згадають.
Він упевнений, що не забудуть юного Н. Корсакова і мореплавця Ф. Матюшкіна, що вже пішов з життя.
Далі він пише, який прекрасний їх союз, і вітчизною для них було, є і буде тільки Царське Село. Багато людей, які зустрілися на життєвому шляху поета, стали зрадниками. Зокрема, він має на увазі Ф. Толстого та А. Н. Раєвського. Три наступні строфи Пушкін присвячує Пущину, Дельвігу та Горчакову, яких він бачив у Псковській глушині. Поет задумливо розмірковує, що справжня поезія не терпить суєти, але молодість радіє своїм мріям.
У наступній строфі Олександр Сергійович вдається до мрій про зустріч з Кюхлею, з яким можливі розмови про Кавказ, славу, Шиллера, кохання. Сам про себе поет сказав: він провів цей день без турбот і горя, згадуючи про друзів.