Ответы
Ответ:
Перша половина ХХ ст. у більшості людства нерозривно пов’язана з двома світовими війнами, що назавжди змінили хід історії. Знаковим є те, що в обох світових війнах, Німеччина виступала, як найактивніша сторона конфлікту, а у випадку ІІ світової і як головний її ініціатор. Після І світової війни, Версальська система договорів практично поставила Німеччину на коліна, а величезні репараційні виплати і втрата промислового потенціалу не дозволяли Німеччині «підвестись».
З приходом нацистів на чолі з Адольфом Гітлером до влади у 1933 р., німецький народ починав вірити у «реванш» за програну війну. Ідеї нацистів потрапили на сприятливий грунт для їх поширення. Але тільки чітко спланована система заходів у внутрішній та зовнішній політиці дозволила б вести виграшну війну.
Гітлеру довелось повністю відбудовувати військовий потенціал Німеччини, що було б неможливо без продуктивної важкої промисловості та сільського господарства, без великих людських та економічних ресурсів та без тотальної підтримки населення через ідеологію. Все це мало діяти в комплексі для реалізації амбітних планів нацистів.
Тому вивчення внутрішньої політики Третього Рейху дозволяє зрозуміти, яким чином та якими способами нацисти на чолі з А. Гітлером з країни у якій було величезне безробіття та розруха, зуміли створити провідну військово-політичну силу в світі, не втративши при цьому підтримки німців.