Ответы
«Місто моєї мрії – це коли будній день у цьому куточку планети перетворюється на святковий. Місто моєї мріє – це зовсім не мегаполіс, наповнений нанотехнологіями, ні! Це – казка, де все сповнено красою, теплим добром і взаєморозумінням. Прокидаєшся зранку, готуєш сніданок з овочів, вирощених на даху власного будинку! Їдеш до школи, на роботу на велосипеді. Мчиш, відчуваєш подих вітру на щоці. Не вмієш кататися? Не біда! Заходиш у громадський транспорт, водій усміхається, бажає гарного дня і на душі стає веселіше»… Більше сотні калуських школярів написали, якими вони бачать своє місто і чого йому бракує, щоб стати містом мрії. Чи стануть їхні думки підгрунтям для створення візії Калуша?
Калуш – місто компактне і комфортне; з маленькими відстанями і «теплими» людьми. Тут сповільнюється час, а подія має тривале ехо. І водночас Калуш – це ніби місто «з примусу», місто, де живеш, бо – без варіантів.
Чому Калуш – місто із подвійним іміджем, місто контрастів та теплого затишку, місто, яке дає роботу і гонить за заробітки? І що потрібно зробити, щоб воно стало справді містом, де хочеться жити? І не просто від безвиході, а тому – що це місто, яке має шарм і зігріває душу.