Ответы
Відповідь:Данило Галицький був не лише відомим полководцем та володарем-державцем, але й неабияким політиком і дипломатом, бо прагнув і нерідко вмів – передбачати наслідки своїх вчинків.
Тому, він і мусив поїхати до ставки могутнього Батия після наказу «дай Галич» ( а віддавати , звичайно ж, зовсім не хотілося, а навпаки зберегти будь-якою ціною) і визнавши й владу хана, вклонитися монгольському володареві. Данило діяв як далекоглядний політик і правитель єдиного вцілілого тоді на західноукраїнських землях державного утворення – Галицько-Волинського князівства. Бо на той час всі потерпали від монгольської навали, що була і ще довго залишалася найстрашнішою бідою. І довелося нашому князю, людині гордій та несхибній, говорити з загарбниками не мовою зброї, а мовою принижених переговорів. Данило чудово розумів, що потрібно уникати відкритого збройного конфлікту з монголами, зберігаючи з ними лояльні зв'язки, бо такий зв'язок, хоч і був схожий на васалітет, дозволяв зайнятися відновленням зруйнованого, зберегти основи державності і зміцнювати військову, економічну та політичну самостійність. І завдяки цьому, Данилу вдалося досягти важливого успіху. Він отримав доволі, особливо на той час, м*які форми залежності від монголів – стати «мирником» хана Батия, що фактично означало лише номінальну залежність від сюзерена.
Отже, візит Данила Галицького був вчинком справжнього далекоглядного правителя, який вберіг свою рідну землю, отримавши в Орді велику дипломатичну перемогу, хоч і шляхом власного приниження. І я вважаю, щоб досягти якоїсь великої мети, потрібно у чомусь і поступитися, але це зовсім не слабкість, а навпаки прояв мудрості і сили духу.
Пояснення:
