Ответы
Ответ:
Гриць: «Грицько ж, він міряв не тією міркою,
В житті шукав дорогу не пряму.
Він народився під такою зіркою,
Що щось в душі двоїлося йому.
Від того кидавсь берега до того.
Любив достаток і любив пісні.
Це як, скажімо, вірувати в Бога
і продавати душу сатані»
“Затям, любов любов’ю, а життя життям”.
Іван: «Таке обличчя, зразу і не звикнеш, – різке, як меч. Тонке, як тятива».
«Таке нещастя хоч кого знеможе.
Це ж можна тут рішитися ума.
Любив же він Марусю, не дай Боже!
Тепер сидить, лиця на нім нема»
Його слова: «І знов земля кипить у боротьбі, І знову я належу не собі».
“В нас на кутку його не люблять наші.
Шляхетний дуже і чолом не б’є.
Він, – каже, – гордий. З ним не звариш каші.
Він і мовчить, бо дума щось своє”.
Маруся: "Вона ж співала, наче голосила,
на себе кари божої просила.
Співала так, як лиш вона уміла!
А потім враз - неначе заніміла".
«В розмові я, сказати б, то не дуже.
А в пісні можу виспівати все», –
признається Маруся.
« Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Коли в похід виходила батава,
Її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні»