Ответы
Видатний український педагог і письменник Василь Сухомлинський писав: «Мова — це віконця, через які людина бачить світ». І хоча це образне висловлювання, з ним варто погодитися.
Щоб підтвердити доречність порівняння мови з віконцями у світ, слід згадати функції, які вона виконує. Передусім це гносеологічна, тобто пізнавальна функція. Йдеться про те, що людина пізнає світ не лише з власного досвіду, а й через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, багаж знань про світ.
Ми пізнаємо навколишній світ за допомогою спілкування — як усного, так і писемного мовлення. Перше, тобто усне мовлення, реалізується через телебачення, перегляд відеороликів, фільмів, прослуховування радіопередач, пісень, аудіокниг, розмову з іншими людьми — безпосередньо, через телефон або інші сучасні пристрої, промову перед аудиторією. Друге — писемне мовлення — реалізується через читання книг, листування або сприйняття будь-якої друкованої, написаної або іншим чином нанесеної інформації. Коли ми говоримо про спілкування, йдеться про комунікаційну функцію мови.
З вікном порівнюють також книгу, коли кажуть, що вона є вікном у світ знань. Відомі такі прислів’я: «Книга в селі, що вікно в хаті», «Книжка — маленьке віконце, а через нього весь світ видно», «В домі без книги, як без вікон, темно». Оскільки книга є писемним вираженням мови, зрозуміло, чому її теж порівнюють з вікном чи віконцем.
Досліджуючи світ, вивчаючи закони й принципи світобудови, людина стає більш освіченою, тобто обізнаною у багатьох питаннях. Знання відкриваються людині завдяки мові, яку називають багатою скарбницею. Вона повʼязує людину з історією та культурою рідного народу, його духовними надбаннями. Саме українською мовою складені безсмертні твори Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького тощо.
Отже, Василь Сухомлинський мав рацію, порівнявши мову з віконцями, через які людина бачить світ.