Ответы
Реформи Олександра ІІ на росії
1857 рік — Ліквідація військових поселень.
1861 рік — Селянська реформа або Скасування кріпосного права. Скасування кріпацтва, звільнення селянства від кріпацької залежності. Але власну ділянку землі селяни мусили купувати у поміщиків. Селянська громада (община, «мир») тепер була компетентна в справах розподілу землі і контролю за правильним цільовим її використанням. Реформа мала свої відмінності у різних регіонах[1].
1865 рік — Фінансова реформа. Було створено Державний банк.
1864 рік — Освітня реформа. Введення обов'язкової загальної шкільної освіти відбулось лише 1905 року.
1864 рік — Земська реформа. Запровадження місцевого врядування (земські збори і земські управи), введення «міських дум», у виборах яких могли брати участь тільки заможні мешканці на підставі багатоступеневої куріальної системи. Переслідувала ціль децентралізації управління на локальному рівні через створення виборних органів та передачі їм питань оподаткування, інфраструктури і просвіти; ієрархія виборних органів не піднімалася вище губернії. Але реально земства залишались лише осередками місцевої громадської активності[1]. У правобережних губерніях України, як і в Польщі, Білорусі, Литві, де проживало багато землевласників, учасників польського національно-визвольного руху, земська реформа не проводилась. Земські установи на цих землях були запроваджені лише 1911 року.
1864 рік — Судова реформа. Обмежила також владу імператора, введення незалежного судочинства[1]. Стала найбільш послідовно проведеною реформою. Замість станового встановлювався коронний суд присяжних, для розгляду дрібних громадянських справ — мировий суд. Проголошувалися принципи виборності й незмінності суддів, рівності всіх перед законом, гласність суду, участь у процесі двох сторін — обвинувачення і захисту. До розгляду кримінальних справ залучалися присяжні засідателі — представники населення, що призначалися за жеребом.
1870 рік — Реформа міського самоврядування[1].
1862 рік — Військова реформа. Уведення загального військового обов'язку для всіх чоловіків, які досягли віку 20 років, бо за часів рекрутської повинності кого віддавати в солдати на 25 років вирішував поміщик