Ответы
Ответ:
312 року римляни спорудили на честь Костянтина грандіозну арку. До цього часу він був одним із трьох імператорів разом з Ліцінієм та Максиміном Дазою. Арка Костянтина примітна багатьом. Відомо, що для її прикраси зняли скульптури з арки Траяна, а оскільки їх не вистачало, то додали нові – грубі та примітивні зображення. За старих часів такий спосіб створення пам'ятника римляни назвали б варварським. Улесливий посвятний напис на арці називає Костянтина «Найбільшим, Благочестивим, Щасливим Августом», який «на навіювання згори і завдяки величі свого розуму за допомогою справедливої зброї звільнив державу одночасно і від тирана, і від усієї його кліки». Сам стиль напису свідчить у тому, що римляни втратили як колишній смак, а й колишнє уявлення про суспільне благо. Це перша і єдина тріумфальна арка, поставлена на ознаменування перемоги у міжусобній боротьбі, а не над ворогом Римської імперії. Її спорудили після того, як Костянтин розгромив імператора Максенція, який правив у Римі, на сестрі якого був одружений. Максенцій заслужив славу тирана, а зустрівшись із військом Костянтина, навіть чинив опору, біг і втопився в Тибре. Після перемоги Костянтин привернув до себе римлян тим, що не переслідував прихильників Максенція, обмежившись стратою його синів і тим, що пообіцяв нездійсненне – відновити значення сенату. Цікаво, що за наказом Костянтина у Римі було добудовано базилік Максенція, який прикрасив її колосальною статуєю Костянтина.
Що ж далі зробив Костянтин? Він розпустив преторіанську гвардію, вважаючи, що вона загрожує його владі. Потім брали в облогу сенаторів, що страждали від поборів Максенція, новим твердим податком такого розміру, що саме звання сенатора стало обтяжливим для того, хто його носив. У 324 він став єдиновладним правителем імперії, переміг Ліцинія. Зосередивши всю владу у своїх руках, продовжив розпочате Діоклетіаном закріпачення населення Імперії, що мало під собою єдину мету забезпечити поповнення державної скарбниці. Проти втечі колон Костянтин видав суворий указ. Тепер утікачам загрожувала фактичне звернення до рабів. Ті, хто вкривав втікачів, повинні були власним коштом повернути їх на колишнє місце і сплатити за них подати. В армію Костянтин набирав варварів: адже прикріплені до землі громадяни мали залишатися дома і сплачувати податки. При ньому все більше зростав вплив германців, готовий, франків на військові та політичні відносини, він же вперше зробив варварів консулами. Так Костянтин проклав противникам Імперії шлях до оволодіння Римом.
Сам Рим мало цікавив Костянтина. Після перемоги над Максенцієм він побував там лише двічі. Риму він віддав перевагу своїм численним резиденціям, а столицею зробив Візантій, що назвався Другим, або Новим, Римом. Це ім'я забулося, місто стали називати Константинополем. Щоб його відбудувати і прикрасити, пограбували решту Імперії: до Константинополя вивозили статуї, рельєфи і колони, туди ж переселилася і вся знати Імперії. Серед зробленого Костянтином – страту старшого сина Кріспа, розумного полководця та гарного адміністратора. Її причини так і залишилися невідомими історикам.
З усіх починань імператора найміцнішим виявилося проголошення віротерпимості. У 313 році в Мілані Костянтин та його співправитель Ліціній оголосили едикт, яким не просто дозволяли сповідувати християнство (це ще раніше зробив імператор Глерій), але зрівняли язичництво та християнство у правах. Християнам та його громадам поверталася вся власність, що вони втратили під час гонінь. Сам Костянтин у своїй залишався язичником; тільки вмираючи він прийняв хрещення. Людська пам'ять недосконала: роль Глерія та Ліцинія у визнанні християнства була забута, як забулося і те, що заслуга проголошення християнства єдиною релігією Римської імперії належить імператору Феодосію, який у 394 р. закрив усі язичницькі храми. Костянтин у свідомості віруючих перетворився на ревного християнина, у якому християнство стало державною релігією. Йому ж приписали грамоту, якою він ніби передавав римському папі Сильвестру владу над усією Західною Римською імперією, а сам віддалявся до Константинополя. Саме ці напівлегендарні уявлення про Костянтина і призвели до того, що християни деяких церкв стали почитати його як святого і називати Великим.
Объяснение: