Ответы
Ответ:
— Ще не народився той кіт, — хвалився він перед сусідами, — якому потрапив би Чирик у зуби.
Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба, а мешкали вони зі своєю горобчихою і виводили горобенят під дахом старої дачі. Він уже й не пам’ятав, скільки поколінь виростили вони зі старою в тісному гніздечку. Хоч і не було в Чириковій хаті особливих розкошів, але він ніколи не скаржився ні на тісноту, ні на темряву. Навпаки, при нагоді він хизувався перед знайомими:
— Я такого, скажу вам, пір’я здобув для свого гніздечка, що моя горобчиха, просто кажучи, раює. В такій м’якій та пишній
постелі тільки висиджувати горобенят.
Слухаючи ту мову, спітніла від сидіння на яєчках горобчиха бурмотіла:
— Тільки висиджувати... Сам би посидів. Тут пір’я висипається від задухи, а він, старий дурень, хизується перед тією моргухою Цінь-цінь.
Та безклопітному життю старого Чирика цієї весни настав кінець. Прийшли на дачу люди з пилами й сокирами, вилізли на будинок і почали зривати старий жерстяний дах.
— Ой лишенько! — залементувала горобчиха. — Чирик! Чи рик! — перелякано кликала вона чоловіка. — Та де ж тебе біс носить, іди-но сюди!
— Я — Чирик! Я — Чирик! — відрекомендувався горобець теслярам. — Я не потерплю цього безчинства!
Та теслі вдали, що не почули тих погроз, і робили своє. Швидко здерли прогнилий дах, потім збили порохняві крокви та лати, а тоді взялися й за стелю та стіни.
Кілька днів сидів Чирик, надувшись на сухому дереві, неподалеку від зруйнованої дачі, і сердито відгризався від горобчихи.
— Що ти собі думаєш, старий дурню! — допікала його горобчиха. — Он всі сусіди вже гнізда ремонтують, класти яєчка збираються. А та моргуха Цінь-цінь уже навіть першим яйцем похвалилась...
— Похвалилась? — знехотя перепитав Чирик. — Куди ж вона його поклала?