Допоможіть!!!!! Даю 100 Балів!!!!!
'' Створіть перелік артефактів які варто розташувати в інтернет просторі віртуального світового музею''.
Ответы
Понад дві тисячі років тому на теренах нинішньої Вінниччини знайшов останній притулок сарматський цар Інесмей. Як він опинився у цих землях, за яких обставин пішов до інших світів – науковці ще не з’ясували. Відомо, що по ньому залишились карбовані гроші, які ходили в Ольвії, та його поховання, яке науковці Вінницького обласного краєзнавчого музею віднайшли поблизу села Пороги Ямпільського району. Ця знахідка у 80-х роках минулого століття стала науковою сенсацією, а виявлене під час розкопок золото – найвідомішим експонатом музею.
“Це були мої перші розкопки. У жовтні-листопаді 1984 року в селі Пороги Ямпільского району проходила експедиція нашого музею. Керівником експедиції був Борис Лобай, ще у ній брали участь археологи Валентина Загоруйко та Володимир Прилипко. Чому розкопували той курган? Бо на той час на полях працювала зрошувальна система «Дністер» – махіна на величезних колесах, а кургани заважали її руху. Тому фактично це була рятувальна операція. Курган був заввишки всього один метр, і ніхто й не сподівався, що там буде таке чудо”, – розповідає заввідділом охорони пам’яток, історії культури Вінницького обласного краєзнавчого музею
За її словами, цей курган нічим особливим не вирізнявся з-поміж інших 600, розвіданих на території Вінниччини. Власне, курганів в області було більше, але у 50-ті роки минулого століття в агрокультуру прийшла глибока оранка і значна їх кількість була знищена. Нині їх можна розпізнати хіба що на аерофотозйомці.
Що ж до «царського» кургану, то спочатку там знайшли поховання, які відносяться до доби бронзи – це так звана ямна культура.
“Але коли все було більш-менш розчищене, ми побачили кам’яний заклад і зрозуміли, що це аж ніяк не ямна культура. Почали розчищати далі і побачили величезну поховальну яму, де й лежав сарматський цар Інесмей. Це було справжнє відкриття, значиме і для нашої області, і для України, адже то було перше поховання сарматської культури, виявлене на Вінниччині”, – розповідає науковець.
Цар був похований у дерев’яному саркофазі – це свідчило про вплив античності й було знаком поваги до цієї людини й її високого статусу. У поховальній камері також стояли дві чудові амфори із залишками винного каменю, і, звичайно, все, що було на цареві. Зокрема, при ньому лежала гривна – шийна прикраса, у центрі якої – дві конячі голови, які цілують сонце. У цих речах були відтворені основні сили, яким поклонялися люди. Іще був золотий браслет.
Пані Марина пригадує, що через дві тисячі років опісля свого поховання сарматський правитель постав перед очима археологів у червоному шкіряному одязі. Куртка його була розшита золотими пронизками – циліндрами, зібраними в орнамент. Іще на ньому було два пояси – парадний і портупейний. Парадний – чудовий, він мав дві золоті бляхи на залізній основі. На них зображений «хижий» сюжет – грифони, що шматують один одного. І ще п’ять накладок із тамгою – особистим тавром людини, яка там була похована.
Ось ходімо, самі подивитесь, у нас зараз експонуються копії речей з того скарбу, – запрошує Марина Потупчик і показує царські прикраси. – Бачите, елементи з портупейного пояса – чудовий витвір ювелірного мистецтва. Він прикрашений емаллю, має дві повністю литі золоті пряжки. На них зображена людина східного типу з розкосими очима і «хвостиком» на голові, а на грудях у неї – закритий халат. Він сидить за протомою – верхньою частиною тіла пантери і тримає за лапки двох грифонів, які шматують якусь тварину. Дуже войовничі сюжети, чи не так? Та й звіриний стиль відображає суть сарматів – кочівників і завойовників. Тому не дивно, що в похованні й царський меч знайшовся, – залізний, у дерев’яних піхвах, обтягнутих червоною шкірою. Вони прикрашені золотими накладками – пластинкою у вигляді безгривого лева у стані спокою. А на руків’ї меча – лев у стрибку”, – демонструє музейниця.
Понад дві тисячі років тому на теренах нинішньої Вінниччини знайшов останній притулок сарматський цар Інесмей. Як він опинився у цих землях, за яких обставин пішов до інших світів – науковці ще не з’ясували. Відомо, що по ньому залишились карбовані гроші, які ходили в Ольвії, та його поховання, яке науковці Вінницького обласного краєзнавчого музею віднайшли поблизу села Пороги Ямпільського району. Ця знахідка у 80-х роках минулого століття стала науковою сенсацією, а виявлене під час розкопок золото – найвідомішим експонатом музею.
“Це були мої перші розкопки. У жовтні-листопаді 1984 року в селі Пороги Ямпільского району проходила експедиція нашого музею. Керівником експедиції був Борис Лобай, ще у ній брали участь археологи Валентина Загоруйко та Володимир Прилипко. Чому розкопували той курган? Бо на той час на полях працювала зрошувальна система «Дністер» – махіна на величезних колесах, а кургани заважали її руху. Тому фактично це була рятувальна операція. Курган був заввишки всього один метр, і ніхто й не сподівався, що там буде таке чудо”, – розповідає заввідділом охорони пам’яток, історії культури Вінницького обласного краєзнавчого музею
За її словами, цей курган нічим особливим не вирізнявся з-поміж інших 600, розвіданих на території Вінниччини. Власне, курганів в області було більше, але у 50-ті роки минулого століття в агрокультуру прийшла глибока оранка і значна їх кількість була знищена. Нині їх можна розпізнати хіба що на аерофотозйомці.
Що ж до «царського» кургану, то спочатку там знайшли поховання, які відносяться до доби бронзи – це так звана ямна культура.
“Але коли все було більш-менш розчищене, ми побачили кам’яний заклад і зрозуміли, що це аж ніяк не ямна культура. Почали розчищати далі і побачили величезну поховальну яму, де й лежав сарматський цар Інесмей. Це було справжнє відкриття, значиме і для нашої області, і для України, адже то було перше поховання сарматської культури, виявлене на Вінниччині”, – розповідає науковець.
Цар був похований у дерев’яному саркофазі – це свідчило про вплив античності й було знаком поваги до цієї людини й її високого статусу. У поховальній камері також стояли дві чудові амфори із залишками винного каменю, і, звичайно, все, що було на цареві. Зокрема, при ньому лежала гривна – шийна прикраса, у центрі якої – дві конячі голови, які цілують сонце. У цих речах були відтворені основні сили, яким поклонялися люди. Іще був золотий браслет.
Пані Марина пригадує, що через дві тисячі років опісля свого поховання сарматський правитель постав перед очима археологів у червоному шкіряному одязі. Куртка його була розшита золотими пронизками – циліндрами, зібраними в орнамент. Іще на ньому було два пояси – парадний і портупейний. Парадний – чудовий, він мав дві золоті бляхи на залізній основі. На них зображений «хижий» сюжет – грифони, що шматують один одного. І ще п’ять накладок із тамгою – особистим тавром людини, яка там була похована.
Ось ходімо, самі подивитесь, у нас зараз експонуються копії речей з того скарбу, – запрошує Марина Потупчик і показує царські прикраси. – Бачите, елементи з портупейного пояса – чудовий витвір ювелірного мистецтва. Він прикрашений емаллю, має дві повністю литі золоті пряжки. На них зображена людина східного типу з розкосими очима і «хвостиком» на голові, а на грудях у неї – закритий халат. Він сидить за протомою – верхньою частиною тіла пантери і тримає за лапки двох грифонів, які шматують якусь тварину. Дуже войовничі сюжети, чи не так? Та й звіриний стиль відображає суть сарматів – кочівників і завойовників. Тому не дивно, що в похованні й царський меч знайшовся, – залізний, у дерев’яних піхвах, обтягнутих червоною шкірою. Вони прикрашені золотими накладками – пластинкою у вигляді безгривого лева у стані спокою. А на руків’ї меча – лев у стрибку”, – демонструє музейниця.