Ответы
Ответ:
Символічне розуміння світу було властиве людині ще з глибокої давнини. Зокрема давньогрецький філософ Платон розвинув думку про існування двох світів — світу ідей (небесного, піднесеного, суб’єктивного) і світу матерії (земного, реального, об’єктивного). І первинним, на думку Платона, є саме світ ідей.
У мистецтві поєднати ці два світи — світ зовнішній зі світом мрій та ідеалів — покликаний був символ (від грец. — «умовний знак») — певний знак, що опосередковано виражає сутність якого-небудь явища і має філософське узагальнення.
У розвиток теорії символу зробили вагомий внесок німецькі романтики, показавши його багатозначність і здатність втілювати «загальну ідею». Німецький романтизм і французька романтична лірика середини ХІХ ст., зокрема поезія Шарля Бодлера, підготували перехід до якісно нової естетичної системи — символізму. Проте вона не стала простим продовженням романтичних традицій. Для символістів розчарування в ідеалах було значно глибшим, і, щоб його висловити, вони, на відміну від романтиків, зверталися до буденних, звичних явищ життя, але наділяли їх потаємним змістом.
Символізм став однією із важливих течій модернізму, що сформувалася у французькій поезії 70-80 років ХІХ століття і розвивалася до початку ХХ століття, справивши величезний вплив на всю світову літературу.
Символізм — одна із течій модернізму, в основі естетичної системи якої — символ, що відтворює певне явище, конкретний художній образ наповнює багатозначністю.
Термін «символізм» запропонував французький поет жан Мореас (1856-1910). У статті «Літературний маніфест. Символізм» він стверджував: «Назва, яку ми пропонуємо, — символізм — єдина, що придатна для нової школи, лише вона передає без викривлення творчий дух сучасного мистецтва», найголовнішою ознакою якого є «прихована близькість до первісних ідей».
Отже, символізм через багатозначність художнього слова був орієнтований на встановлення глибинних зв’язків усього у світі. «Всесвіт — лише галерея символів», — зазначав французький філософ Теодор-Симон жуффруа.
Символізм активно засвоїв і творчо використовував здобутки імпресіонізму, зокрема їх основний стильовий прийом — зображення не самого предмета, а враження від нього.
Символісти вважали, що митець має створювати не предмет, а ефект, який той викликає, оспівуючи свої почуття і враження, оскільки сутність предмета, на їхню думку, можна пізнати не розумом, а за допомогою інтуїції, натяку й осяяння. «Бачити, відчувати, виражати — у цьому все мистецтво», — стверджували літератори-імпресіоністи брати Едмон і Жуль Гонкури. «Істинне завдання митця — малювати не річ, а враження, яке вона справляє, не називати предмет, а натякнути на нього», — підтримував їх поет-символіст Стефан Малларме. «Геть логічну зрозумілість вірша, нехай живе загадковий зміст звуків» — стає гаслом символістів. Використання імпресіоністської техніки сприяло збагаченню творів символістів неповторними гамами тонів і напівтонів, відтінків і напіввідтінків. Російський поет Борис Пастернак так пояснював причини цього естетичного явища: «Вони писали мазками і крапками, натяками і напівтонами не тому, що так їм хотілося і що вони були символістами. Символістом була дійсність, яка вся була в переходах і бродінні, уся скоріше щось означала, ніж становила, і скоріше була симптомом і знаменням, ніж задовольняла. Усе зсунулося і перемішалося, старе й нове, церква, село, місто і народність».
Символізм будувався на сформульованій Шарлем Бодлером «системі відповідностей», за якою всі предмети і явища, усі відчуття і почуття взаємопов’язані між собою і створюють певну цілість; відповідно і завданням митця стає побачити ці зв’язки і показати таємничу залежність усіх елементів світу.
Объяснение:
я неееееее уууусссссссппппкеееееелллл