Question

1. Де виникло християнство?
2. За правління якого імператора Римської
імперії виникло християнство?
• 3. Яке імя сина Божого, чого він навчав?
• 4. Чому римська влада боялася Ісуса?
• 5. Християнство це....
6. Апостоли це...
• 7. Яким було відношення римської влади до
християн?
8. Яка віра стала основою християнства?
• 9. Яким було відношення імператора
Константина до християн та їх релігії?
10 Хто і коли переніс столицю Римської імперії
до міста Візантій?
• 11. Хто, коли і для кого поділив Римську
імперію на частини?
12. Якою була в цей час роль варварів?
• 13. Що відбулося в 451 році?
14. Що відбулося в 410, 455. 476 роках на
території Західної Римської імперії?
• 15. Що є варварські королівства?
• 16. Що є Візантійська імперія?
17. Чому Константин приділяв багато уваги
розбудові християнської церкви?
.
.
.помогите пожалуйста дам 100 балов
​

Answer 1

Відповідь:

1. Християнство зародилося на сході Римської імперії

2. Нікейський собор Тривалі гоніння християн припинились у 313 році, коли імператор Костянтин Великий оприлюднив Міланський указ (едикт). За його правління (306—337 рр.) християнська релігія перетворилася на державну, вона користувалася економічною, політичною та ідеологічною підтримкою держави.

3. Ісус Христос

4. Простолюдини вважали, що християни не звершують ніяких жертвопринесень, тим самим не задобрюють богів, тому вони викликають гнів богів не тільки на себе але і на них.

Християн звинувачували у безбожництві, не в юридичному а у буквальному сенсі, як людей невіруючих, і що не визнають богів. Бо Християни не мали храмів і не поклонялись богам.

Також їх звинувачували у тієстових вечерях; цей вираз має звязок з легендою про царя Тієста, що хотів випробувати всезнання Юпітера, запропонував йому зарізати власного сина. Це народна уява про таїнство Євхаристії. Говорили що начебто християни харчуються кров'ю, тому вони заколюють немовлят.

Третє звинувачення було в едипівських змішаннях. В основі терміну лежить легенда про Едипу і його ганебному шлюбі з мамою. Основою для звинувачення християн в цьому були вечері любові. Підозрювали що християни на цих зібраннях чинять страшну розпусту, і після чого вбивають дітей. Виходить що вони розпусники, людиноненависники, безбожники. Через це простолюдини думали що всі біди через християн і ненавиділи їх. В Африці була навіть приказка: «Не дає Бог дощу, то підемо на християн»[1]. Лунали вигуки: «Християн до левів», та питання: Чи може бути щось добре від такого народу? Чи не підлягає він винищенню?

5. Християнство — один із напрямів єдинобожжя.

6. Апостол — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства.

7. Простолюдини вважали, що християни не звершують ніяких жертвопринесень, тим самим не задобрюють богів, тому вони викликають гнів богів не тільки на себе але і на них. Християн звинувачували у безбожництві, не в юридичному а у буквальному сенсі, як людей невіруючих, і що не визнають богів.

8.В основу християнської релігії лягла віра в спокутну місію Ісуса Христа, який своєю мученицькою смертю спокутував гріхи людства.

9. Імператор став великим покровителем Церкви і створив прецедент для положення християнського імператора в Церкві і поняття ортодоксії, християнського світу, Вселенських Соборів і державної церкви Римської імперії, оголошеної в указі 380. Він визнаний як святий і рівноапостольний в Східній Православній церкві.

10. Доба Костянтина і його нащадків

У 324 році Костянтин Великий розпочав будівництво на місці Візантія «Нового Риму», що згодом на честь імператора отримав назву Константинополь. Офіційно столицю імперії на береги Босфора перенесли 11 травня 330 року.

11. Поділ Римської імперії — подія, що відбулася в 395 після смерті давньоримського імператора Феодосія I, яка полягала в розділі імперії на Західну та Східну частини, в кожній з яких при владі стояв свій імператор.

Правителем Східної Римської імперії став старший син Феодосія Флавій Аркадій, тоді як правителем Західної — його молодший син Гонорій. Столицею Східної імперії став Константинополь, тоді як імператор Заходу проживав спочатку в Медіолані, згодом здебільшого в Равенні та лише зрідка в Римі.

Протягом V століття і до падіння Західної імперії, однак, Західна та Східна імперії не розглядалися як дві окремі держави, продовжуючи становити неподільну в розумінні тогочасного суспільства єдину Римську імперію (причому така її інтерпретація зберігалася і протягом багатьох років після падіння Західної імперії в 476). У зв'язку з цим деякі історики вважають правильнішим говорити про поділ імператорського правління в Римській імперії, але не про розподіл держави як такої.

Поділ імперії також іноді розглядається як передумова для того, що сталося набагато пізніше — розколу християнської церкви на католицьку та православну