Самодиктант
Вишиван...я
Художнє оздоблен...я полотна давня традиція (у)країн...с...кого народ(а,у). Як засві...чуют... ві...чизнян...і (й, і) зарубіжні дж...р...ла вишиті узори відомі ще в докиївс...кій (р)усі. Відомо що спеціальна пр...слуга оздоблювала кол...ровими нитками пишний одяг князів.
Особливого розвитку серед простого народ(у,а) набуло вишиван...я. У середньовіч…і годі було знайти родину (в, у) якій (би) (не) захоплювалися мистецтвом вишивки. Нею обрамлювали практично (в, у)сі (господарс...ко) побутові вироби скат...ртини рушники верхній одяг. Кол...орові нитки а (по) народному лучки виготовляли (в, у) домашніх умовах віднаходяч... пр...родні рослин...і (й, і) мінерал...ні барвники. (Довго) літній досві... наших (пра)щурів налічує значну кількість рецептів отриман...я (най)тон...ших кол...орових ві...тінків.
(3,с)покон(віку) виготовляли барвники (з,с) багат...ох компонентів живої природи кори д...р...в лист...я корін...я плодів та квітів. Для (будь)якого випадку були свої строки збиран...я (і, й) заготівлі сировини. Так (з, с) кори дикої груш... наприклад виготовляли (темно)коричневу фарбу а з лист...я жовту.
Мас...ове застосування замість пр...родних штучних замін...иків сприяли занепадові традиційних промислів а отже й втрати досвіду. Зайве переконувати що розвиток індустріалізації явище позитивне якщо воно (не)заперечує досвіду попередніх поколінь. Тільк... (в, у) синтезі традицій та ін...овацій можн... досягти прогрес(у ,а).
(В. Скуратівський)
Ответы
Вишивання
Художнє оздоблення полотна—давня традиція українського народу. Як засвідчують вітчизняні й зарубіжні джерела, вишиті узори відомі ще в докиївській Русі. Відомо, що спеціальна прислуга оздоблювала кольоровими нитками пишний одяг князів.
Особливого розвитку серед простого народу набуло вишивання. У середньовіччі годі було знайти родину, в якій би не захоплювалися мистецтвом вишивки. Нею обрамлювали практично всі господарсько-побутові вироби: скатертини, рушники, верхній одяг.
Кольорові нитки, а по—народному лучки, виготовляли в домашніх умовах, віднаходячи природні рослинні й мінеральні барвники.
Довголітній досвід наших пращурів
налічує значну кількість рецептів отримання найтонших кольорових відтінків.
Споконвіку виготовляли барвники з багатьох компонентів живої природи, кори дерев, листя, коріння, плодів та квітів.
Для будь—якого випадку були свої строки збирання і заготівлі сировини. Так, з кори дикої груші , наприклад, виготовляли темно—коричневу фарбу, а з листя — жовту.
Масове застосування, замість природних, штучних замінників сприяли занепадові традиційних промислів, а отже й втрати досвіду. Зайве переконувати, що розвиток індустріалізації — явище позитивне, якщо воно не заперечує досвіду попередніх поколінь. Тільки в синтезі традицій та інновацій можна досягти прогресу.