Ответы
Редагувати
Докладніше: Трощинський Дмитро Прокопович
Неоціненну допомогу сім'ї Гоголів-Яновських надав Трощинський Дмитро Прокопович, допомігши Василю Гоголю-Яновському отримати освіту і зробити перші кроки по службі. Дмитро Прокопович щорічно платив за навчання Гоголя-молодшого в Ніжинській гімназії 1200 рублів сріблом. Мати Миколи Гоголя Марія Іванівна писала Д. Трощинському:
« «Прийміть від мене, безкорисливий благодійник, подяку в сім слабкому вираженні, змоченому сльозами, що виникають від почуттів мого серця, наповненого безмежною до вас відданістю і найдосконалішою повагою, яку, засвідчуючи вам від всього нашого сімейства, маю честь бути вашою всеуклінною слугою».[18] «
Трощинський шанував українську старовину, у Кибенцях заснував приватний театр, у місті Кагарлик звів палац, заснував бібліотеку і посадив великий парк. Меценат підтримував Я. Маркевича, В. Капніста, В. Боровиковського, став одним із ініціаторів видання «Енеїди» І. Котляреського. .
Відповідь:Тере́щенко Ніко́ла Арте́мович — український підприємець та благодійник, старший син засновника династії Терещенків Артемія Яковича Терещенка. Таємний радник, почесний громадянин міста Києва.
Пояснення:Народився в родині дрібного крамаря Артема Яковича Терещенка.Ще з юних літ Нікола почав займатись бізнесом. На волах він перевозив сіль, рибу та хліб з Криму до Глухова. Згодом він став головним заготівельником цих товарів у місті. Великі прибутки принесла аграрна реформа 1861 року, у той час, коли багато поміщиків не змогло зорієнтуватись у нових умовах, Нікола Артемович швидко примножував свій статок, застосовуючи свій підприємницький дар. Як результат, вже у 1870 році в його руках зосередилося більше 10 цукрових заводів. Серед них цукрові заводи князя Івана Барятинського — в Крупці і Шалигині, поміщика Льовшина — у містечку Воронежі, Кочубея — на Михайлівському Хуторі та інші підприємства, розміщені навколо Глухова.Його головними бізнесовими інтересами, як і всієї родини, був цукор. Цукрові заводи стали головним джерелом доходів, але Нікола Артемійович не забував про торгівлю, залізницю, спирт, ліс, сукно.
Ніколі належало близько 80 тисяч десятин землі, 5 цукрових і рафінадних заводів, винокурні, парові і водяні млини, які були розміщені у Чернігівській, Київській, Волинській, Харківській, Подільській, Курській і Тульській губерніях.
У 1870 переїздить на проживання до Москви. У Москві він прожив до 1875. Його весь час тягнуло до України і в 1875 він ухвалює рішення переїхати до Києва, економіка якого зростала з будівництвом залізниці і відкриттям біржі і перетворила місто на справжню «цукрову столицю».