Ответы
Ответ:
Береза-одне з найпоширеніших і красивих дерев в нашій країні. Його милий образ надзвичайно привабливий своєю щирою природністю і щемить душу ніжністю.
Хочете побачити велич природної краси в сільській простоті? Зверніть свій погляд на березу. З одного боку, це цілком звичайне, а з іншого — дивно зворушливе, надзвичайно привабливе деревце. Зверху кора берези біла, та тонка, а знизу — чорна, та кострубата. Чорні смужки на білій корі потрібні для того, щоб дерево могло через них дихати.
Творчі люди бачать у Березі невичерпне джерело натхнення. Споглядання цього скромного деревця надає сил, енергії, сприяє розкриттю письменницького і художнього дару. На світ з'являються талановиті музичні твори, творіння образотворчого мистецтва та художньої літератури. Мабуть, найвідомішим є вірш Сергія Єсеніна:
"Біла береза
Під моїм вікном
Принакрылась снігом,
Точно сріблом»…
Ніжну білоствольну красуню прославив народ в піснях. Одна з них — «у полі береза стояла» — настільки популярна, що впізнавана вже з перших акордів.
Чим же пояснити таку велику всенародну любов до цього скромного дерева? Напевно, тим, що воно нагадує тендітну юну дівчину, одягнену в біле вбрання з темними смужками, який облягає її гнучкий стан і підкреслює витонченість тоненької фігури.
Бережіть берези!
Відповідь:
Береза — найулюбленіше дерево багатьох людей. Воно завжди привертає увагу своїм чарівним зовнішнім виглядом. Стовбур у берези білий, покритий тонким берестом, а нижня частина наче прокреслена чорними смужками. Крізь них дереву легше дихати. Гілки тонкі й схиляються донизу, що надає березі ніжність. Навесні набухають бруньки. Берізка дуже ефектно виглядає, коли в неї розпускається зелене листячко серцеподібної форми. Якщо дме вітер, то воно ласкаво шелестить на вітрі. А восени берізка змінює своє зелене вбрання на золотий колір.
Це дерево можна назвати першопрохідцем. На місці вирубки саме насіння берези завжди виростає першим. А його в неї дуже багато. Якщо звернути увагу на гілочки, то можна помітити, що на їхніх кінцях ростуть сережки. Влітку вони зелені, а восени стають коричневого кольору. В них якраз і дозріває насіння. Воно дуже легке, з двома крильцями. Вітер несе його далеко від материнського дерева. Коли насіннячко приземлиться, через деякий час воно вкорінюється.Пояснення: