Срочно нужна помощь в ближайшие 1-2 часа.
Нужно кратко пересказать текст ниже по плану. Обьем около 150 слов, можно на русс, но желательно на укр.
І. До чого ж гарно і весело було в нашому горóді!
1. Сад весною.
2. Город серед літа.
ІІ. Дорога на косовицю.
1. Мене везуть у царство трав…
2. Запахи і звуки, які переслідують дорогою.
3. На березі Десни під дубом.
ІІІ. Фамільна ворона – ворожка.
VІ. Далекі спогади про рідну річку, що зосталася нетлінною.
1. Свята, чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій.
2. Нема тепер уже таких річок.
3. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно…
Текст:
… До чого ж гарно і весело було в нашому горóді! Ото як вийти з сіней та
подивись навколо — геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною!
А що робилось на початку літа — огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте.
Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи,
укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати.
Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не
вміщалися в ньому. Вони лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися
на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю.
А малини — красної, білої! А вишень, а груш солодких, було. як наїсися,—
цілий день живіт як бубон…
… Збирались ми на косовицю завжди довго. Я лежу на возі. Мене везуть у
царство трав, річок і таємничих озер. До Десни верстов п'ять дуже складної
дороги. Переїхати треба дві великі калюжі з гнилицями, що ніколи не висихали,
два мости, потім знову одну гнилицю, потім два хутори з собаками і село Мале
Устє по вузесеньких кручених вуличках, … і знов понад річкою між осик і дубів, і
вже аж там, над самою Десною, було моє царство.
Пахне огірками, старим неретом волока, хлібом, батьком і косарями, пахне
болотом і травами, десь гукають, і... зразу чую, деркачі й перепілки.
Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси
дзвенять, коні пасуться. Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози,
висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни,
миюся, п'ю воду. Вода, ласкава, солодка. Вбігаю в ліс — гриби. У лози — ожина. В
кущі — горіхи. В озері воду скаламучу — риба.
… Погодою у нас на сінокосі щось, казали, років з півтораста завідувала
ворона. Це була, так би мовити наша фамільна ворона. Вона возсідала коло
нашого куреня на високій сокорині і звідти бачила всіх нас і все, що ми пили, їли,
яку рибу ловили, чи де зарізали деркачика косою чи перепілочку, бачила усіх
пташок у нашім лісі, все чула і, найголовніше, віщувала погоду. Вона бездоганно
вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі. Один
тільки дядько Самійло не піддавався воронячим чарам.
…Тільки було це так давно, що майже все вже розтануло в далекім мареві
часу, як сон, і потонуло. Одна лише Десна зосталася нетлінною у стомленій уяві.
Свята, чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій.
Нема тепер уже таких річок, як ти була колись, Десно, нема. Нема ні
таємниць на річках, ні спокою. Ясно скрізь.
Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою.
Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно… Так багато дала ти мені
подарунків на все життя.
Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у
незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових
висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про
давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, досі, дивлячись часом униз,
не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шлях.
Ответы
І. До чого ж гарно і весело було в нашому горóді!
1. Сад весною.
2. Город серед літа.
ІІ. Дорога на косовицю.
1. Мене везуть у царство трав…
2. Запахи і звуки, які переслідують дорогою.
3. На березі Десни під дубом.
ІІІ. Фамільна ворона – ворожка.
VІ. Далекі спогади про рідну річку, що зосталася нетлінною.
1. Свята, чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій.
2. Нема тепер уже таких річок.
3. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно…
Гарно і весело було в нашому горóді! Все зелене та буйне. А сад буйно цвів весною!
Серед літа цвіли огріки, гарбузи, картопля, малина, смородина, тютюн, квасоля. Ростуть соняшники, мак, буряки, лобода, укроп, морква! Рослини лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю.
… Збирались на косовицю завжди довго. І ось мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер. До Десни верстов п'ять. Переїхати треба дві великі калюжі, два мости, потім одну гнилицю, потім два хутори і село Мале Устє і знов понад річкою.
Пахне огірками, старим неретом волока, хлібом, батьком і косарями, пахне болотом і травами, десь гукають деркачі й перепілки.
Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п'ю воду. Вода, ласкава, солодка.
Наша фамільна ворона возсідала коло нашого куреня і віщувала погоду. Вона вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі. Лише дядько Самійло не піддавався воронячим чарам.
Було це так давно, що майже все вже розтануло в далекім мареві часу. Одна лише Десна зосталася нетлінною у стомленій уяві. Свята, чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій. Нема тепер уже таких річок. Нема ні таємниць на річках, ні спокою. Ясно скрізь.
Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно… Щасливий я, що народився на твоєму березі.