Ответы
Ответ:
Комусь вона прийдеться до смаку, а хтось її цілковито не зрозуміє. Але ми переконані: це тільки поки що так! Доробок Жадана належить до творчості тих митців, до яких необхідно дорости, аби цілковито осягнути. І якщо наразі ви не порозумілися — не сумуйте: усьому свій час. Пропонуюємо тут заглибитися в його творчу манеру і письменницькі роботи тільки загально. А згодом і аналізувати їх більш глибоко.
“Геть сором!”
Однією з помітних особливостей творчості Сергія Жадана, особливо на ранньому етапі, стала його схильність до епатажу. Переважно то була інвективна лексика та іронія щодо деяких мистецьких канонів чи явищ. Кажучи простіше, Жадан часто пише з матюками і дозволяє собі вільно поводитися не лише з іменем естрадного співака Степана Галябарди, а й із Тарасом Шевченком чи Максимом Рильським.Щодо матюків хочеться згадати один кумедний епізод. Свого часу мені довелося побувати на захисті кандидатської дисертації Сергія Жадана у Харківському національному університеті імені Василя Каразіна. Дисертант розповідав про українських футуристів двадцятих років, а одна зі старших викладачок, яка була присутня на “процедурі”, слухала-слухала, а потім раптом повернулася до своєї колеги і сказала приблизно таке: “Все це добре, але вірші з матюками писати – це хіба можна?!”.
Минув час, Сергій написав чимало не лише віршів, а й прози зі специфічною лексикою. Навряд чи тут потрібен якийсь схвальний чи нищівний вердикт, кожен читач вирішить для себе, які слова він може сприймати, а які ні, можна лише відзначити, що лайка в творчості Жадана явно спрямована не так на епатажування читача (навряд чи така лексика може здивувати когось, хто мешкає нині в Україні, ходить українськими вулицями, дивиться українське телебачення й читає інтернет), як на передачу колориту.
А от поведінка з класиками і просто попередниками, безсумнівно, є намагання зумисне подражнити консервативно налаштованого читача. “Бо попри те, дала чи не дала, у щастя людського два рівних є крила” – ці рядки однаково доречно сприйняти і як знущання з радянського шкільного канону української поезії (котрий нам нині, схоже, не проти повернути нові чиновники, любителі “русского мира”, бо ж різноманітна українська література не вкладатиметься у стандарт “хатнього вжитку”), і як їдку гру з концепціями тих сучасних літературозавців, котрі ставлять творчість “неокласиків^
Ответ:
Ададжажахах
Объяснение:
Взкзкзазазплплпддааддпдадедадпдедпзкзкзкзкзк