Ответы
Ответ:Якось
Объяснение:
Південь України віддавна був місцем зіткнення кочових народів і осілого слов'янського населення. Могутні державні утворення (Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, як згодом, зрештою, і Литовсько-польська держава) з поперемінним успіхом намагалися взяти під контроль малозаселені степові терени і перенести межу осілості якомога далі, однак у давні часи таке панування ніколи не було тривалим, тому що амбіційні прагнення окремих правителів виявлялися безсилими перед природними, географічними та цивілізаційними факторами.
Тому саме пограниччя між кочовим та осілим світом було відносно рухомим та й складно говорити про існування чіткої межі між ними. Натомість можна припустити, що ці два світи не могли існувати у безпосередній близькості й об'єктивно потребували утворення своєрідної "нейтральної зони". Так, більшість степової території славилася своєю родючістю, але водночас осіле населення добре відчувало межу, за якою землеробська колонізація починала бути надто небезпечною. Потребу в буферній зоні відчували і кочівники, чий загарбницький спосіб життя ґрунтувався на раптових набігах і таких самих швидких відступах (і при цьому бажано, щоб осіле населення не надто бідувало, тому що чим багатша жертва, тим краща здобич, хоча основною цінністю набігів був "людський товар").
Цю "буферну" чи "нейтральну" зону сучасники називали Диким Полем (лат. Campus desertus — пустинне поле) або просто Полем (тат. Гейгат), а один із кримських ханів назвав її "Божою землею", котра не належить ні великому князю литовському, ні йому самому. Однак її "пустинність" не потрібно перебільшувати — завжди знаходилася певна кількість людей, які відважувалися мешкати навіть у "зоні підвищеної небезпеки", і віддавали перевагу степовій свободі, порівняно з вигодами осілого життя (пенабагато безпечнішого, з огляду на часті напади кочівників). Для цих степових мешканців особливо привабливими були землі так званого Великого Лугу в нижній течії Дніпра (звідси інша назва — Низ), багаті на звірину та досить родючі (однак тут полювання та рибальство значило незрівнянно більше порівняно з родючістю землі). Напевне, визначальним фактором тут усе ж була особливість поверхні місцевості — численні балки, урочища, байраки, розгалужена річкова мережа (Дніпро, його рукави, та притоки), острови, плавні, зрідка траплялися і лісисті місцевості. Все це робило нечисленних тутешніх мешканців не такими уже й безборонними перед степовими загрозами. Власне тут і створилися сприятливі умови для виникнення козацтва.