• Предмет: География
  • Автор: Аноним
  • Вопрос задан 1 год назад

повідомлення про плавання вікінгів та пригоди Марко Поло

Ответы

Ответ дал: newstone
1

Ответ:

короче тут нет ответа и нет обяснегия

Объяснение:

кенок


Аноним: есть
Ответ дал: sherbenkos
3

Відповідь:

У 271 р. сімнадцятирічним юнаком Марко Поло разом з батьком і дядьком, венеціанськими купцями, вирушив до Китаю. Шлях був далекий і небезпечний, знадобилося чотири роки, щоб подолати тисячі кілометрів й, пройшовши через маловивчені області Азії, опинитися в Китаї. Згадуючи про перехід через «Дах світу» (так часто називають гірську систему Памір), венеціанець розповідав: «…в усі часи немає ані житла, ані трави; їжу потрібно нести із собою. Птахів тут немає через те, що високо й холодно». Оповідає мандрівник і про пустелю Гобі, розташовану в серці Азії: «А пустеля та, скажу вам, велика… Усюди гори, піски та долини; і немає ніякої їжі».

У Китаї Поло прожили довгі 17 років. Кмітливий та енергійний Марко служив у імператора, який відправляв європейця з дорученнями в різні райони своєї країни. Досить точно відомі два основних маршрути Марко Поло: один — уздовж приморської смуги на південь, інший — у східний Тибет і на північ Індокитаю. Подорожуючи Китаєм, допитливий венеціанець познайомився із природою та культурою загадкового велетня Сходу. У 1295 р. він повернувся в Європу, обігнувши морем Південну Азію і пройшовши суходолом через територію Південно-Західної Азії.

Про свої пригоди в малознайомих європейцям землях Марко Поло написав «Книгу про розмаїтість світу…». Часто її називають Книгою Марко Поло. Книга вийшла захоплююча й користувалася великою популярністю. Однак багато відомостей про чудові країни були сприйняті сучасниками з недовірою. Та і як європейцям повірити, наприклад, у те, що «чорні камені» можуть горіти жаркіше за дрова; що за товар можна розплатитися папірцями, а не дзвінкою монетою. Адже вони тоді не знали про властивості вугілля й про існування паперових грошей.

Варто сказати, що до свого оповідання мандрівник додавав фантастичні перекази й легенди, які йому довелося почути в далеких мандрівках. От як він описує острів Чипанго (Японія), на якому сам не був. «Острів дуже великий: жителі білі, гарні й чемні… Золота, скажу вам, у них великий достаток: надзвичайно багато його тут, і не вивозять його звідси; з материка ні купці і взагалі ніхто не приходить сюди, тому-то золота в них, як я вам казав, дуже багато. …палац тут великий і критий чистим золотом… Перлів тут достаток; вони рожеві і дуже гарні, круглі, великі; дорогі вони так само, як і білі. Є в них і коштовні камені. Багатий острів, і не злічити його багатств».

Згодом книгою зацікавилися вчені, і виявилося, що поряд з елементами вимислу вона містить дуже важливі й точні відомості. Книгу використали для складання нових, більш точних карт світу: на них з’явився острів Чипанго (Японія), більш точно були зображені обриси Азії. Надалі й Книга, й карти відіграли велику роль у підготовці багатьох подорожей.

Пояснення:

Вас заинтересует