Ответы
Зі сторони тогочасного англійського народу (бо Гулівер є його уособленням) це звична для них позиція,і вони й не сильно прагнуть її змінити,бо просто звикли завжди все терпіти.
Їм це не в новинку,тож не важко.
Приведу приклад.
У Гулівера з'являлися потяги до того щоб протистояти якимось вимогам ліліпутів і їхніх правителів,але він стримував їх думкою про те що вони вже й так дали йому хоч якусь волю,хоча такою її й не назвеш. Бо тримали вони його як справжнього пса,і лише створювали якусь ілюзію доброго ставлення щоб повстання не вчинили. Отак і народ Англії,який описував Джонатан Свіфт.
Гулівер звик до терплячості в усіх її проявах і затьмарення своєї власної гідності. Тогочасні англійці також.
Терплячість, сама по собі - це знову ж таки одна з рис нглійського народу яка засуджується Свіфтом,тож це не є добре.
А загалом таке відношення до звичайної людини недопустиме і жахливе.
Ті мотузки що обмежували рухи, сотні стріли що впивалися у шкіру,незручна й мала постіль, й приниження на людях й справді важко було б витерпіти.
Ну просто як ланцюговий пес у прямому сенсі.
Також важко було б пристосуватися до жорстких законів.
І це ще й психологічніий тиск на людину яка з цим могла стикнутися й з'явитися на місці Гулівера,через розуміння що нею просто користуються/граються,а їй треба все це треба просто витерпіти,хоча й не знаючи скільки ще часу маю пройти задля закінчення знущань.