Ответы
Ответ:У помешканні, яке знаходилося у будинку за номером 15 на паризькій вулиці
Жонор, за горіховим секретером, найкращі літа якого припали на півзабуту епоху
Людовіка XVI, працював літній чоловік. Він ретельно, рядок за рядком, переносив на
чисті аркуші паперу власні думки з багато разів правленої, рясно покресленої його
рукою чернетки. Попри те, що був різдвяний день, 25 грудня 1806 р., чоловік провів над
цим заняттям чимало часу, адже текст, який він каліграфічно, бісерними літерками,
виводив кінчиком пера, періодично торкаючись останнім коричневого атраменту,
зайняв чотири аркуші in–2. Втім, чоловік не поспішав, воліючи ще раз обдумати кожне
слово, кожен мовний зворот, бо знав, що ці, на перший погляд, другорядні деталі могли
у кінцевому результаті вплинути на те, яким чином висока особа, котра читатиме його
меморандум, сприйме викладені у ньому проекти. Цією високою особою був сам
імператор Наполеон, на ім’я котрого на протязі 1804–1806 рр. літній чоловік скерував
вже п’ять меморандумів. Тому, звертаючись до імператора в черговий раз, цей ч
Объяснение: