1.Пригадайте та наведіть приклади інтеграційний і дезінтеграційних процесів у Європі.
2. З'ясуйте та вкажіть переваги і недоліки участі країн в інтеграційних об'єднаннях.
3. Поясніть на конкретних прикладах намагання одних країн увійти до складу ЄС наприклад Сербії україна-албанія,
А великої Британії вийти
4 з'ясуйте та вкажіть можливі наслідки цього процесу для зазначених країн
5 висновок
Ответы
Ответ:Етапи розширення ЄС
Рік вступу
Країни
1952
Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург (країни — засновниці перших співтовариств);
1973
Велика Британія, Ірландія, Данія
1981
Греція
1986
Іспанія, Португалія
1995
Австрія, Фінляндія, Швеція
2004
Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Латвія, Литва, Естонія, Кіпр, Мальта
2007
Болгарія, Румунія
2013
Хорватія
Объяснение:Так, у 1952 р. було засновано Європейське співтовариство вугілля і сталі, у 1957 р. — Європейське співтовариство з атомної енергетики та Європейське економічне співтовариство, які згодом злилися в єдине утворення. У 1993 р. було утворено власне Європейський Союз (ЄС) — політико-економічне інтеграційне об’єднання країн Європи. Він поєднує ознаки міжнародної організації та держави. Від моменту утворення співтовариств, а згодом ЄС, пройшли кілька етапів розширення (табл. 6). Нині об’єднання налічує 28 країн-учасниць. Щоправда, у 2016 р. Велика Британія оголосила про намір вийти з його складу. На ЄС припадає близько 24 % світового ВВП та понад 45 % світових інвестицій. Країни цього об’єднання узгоджують основні напрями економічної, екологічної й соціальної політики. Також вони демонструють певні успіхи у виробленні узгодженої позиції на поточні геополітичні виклики, зокрема щодо україно-російського конфлікту. ЄС надає фінансову допомогу країнам та регіонам, що переживають кризу, приділяє значну увагу програмам соціально-економічного розвитку, щоб підтримати відсталі регіони. За більш як півстолітню історію європейські співтовариства пройшли шлях від галузевої зони вільної торгівлі до повного економічного союзу. У рамках ЄС створено спільну грошову одиницю — євро, що заступила національні грошові одиниці у 19 країнах-учасницях (Єврозона). ЄС створив власне законодавство, яке має більшу силу за національні закони. Загальне управління здійснюють три головні органи: Європейська комісія, Рада міністрів ЄС та Європейський парламент. Окремими органами є Європейський суд та Рада ЄС, яка об’єднує очільників країн-учасниць. Особливо важливим досягненням Європейської інтеграції є створення Шенгенської зони — єдиного міграційного простору, що об’єднує 26 країн, зокрема 22 держави-учасниці ЄС (крім Великої Британії, Ірландії, Кіпру, Румунії, Болгарії та Хорватії), а також Ліхтенштейн, Норвегію, Ісландію та Швейцарію. У межах цього простору скасовано прикордонний контроль, і громадяни можуть вільно перетинати кордони. Також передбачено право вільного працевлаштування у будь-якій із цих країн. Саме Шенгенську угоду вважають чи не найбільшим успіхом європейської інтеграції, адже вона найбільше сприяє культурному зближенню людей з різних країн.
Це договір «Про скасування паспортного митного контролю між країнами Європейського Союзу», який у 1985 р. підписали сім європейських держав у містечку Шенген, що розташоване в люксембурзі неподалік від потрійного стику кордонів Люксембургу, Німеччини та Франції. Угода набула чинності через 10 років.