Ответы
Відповідь:
21 лютого 2014 року Верховна Рада проголосувала за повернення до парламентсько-президентської форми правління, яка також діяла у 2006-2010 роках. За нею, сформована у парламенті коаліційна більшість призначає та звільняє голову уряду та міністрів. В той же час, український голова держави зберігає ряд повноважень, які виділяють його серед президентів країн з парламентсько-президентською формою правління. Президент подає до Верховної Ради кандидатури міністрів оборони та закордонних справ, керівників генеральної прокуратури та служби безпеки, має вирішальний вплив на призначення голів обласних та районних адміністрацій, має сильне право вето, може призупиняти дію нормативних актів Кабінету Міністрів зі зверненням до Конституційного суду щодо їхньої конституційності.Цілком можливо, що повноваження українського президента є найбільшими серед президентів країн з такою ж формою правління. Формально не будучи частиною виконавчої системи, президент формує щось схоже на паралельну систему органів виконавчої влади. Сильне право вето, для подолання якого необхідні голоси двох третин депутатів, також робить його активним учасником законодавчого процесу й знижує вплив парламенту.Тому не дивно, що за наявності підтримки у парламенті, користуючись рядом конституційних інструментів, та символічною вагою народно обраного політичного лідера, президент в Україні відіграє значно важливішу роль, ніж формально передбачає парламентсько-президентський устрій.
розділеність виконавчої влади між двома приблизно рівними за силою центрами і нечіткість поділу повноважень породжують конфлікти між її очільниками (президентом та прем’єр-міністром), а також між президентом та парламентом. Це сприяє частим політичним кризам і шкодить ефективному здійсненню політики. Особливо гострими ці конфлікти були за президентства Ющенка і послаблювали здатність держави протистояти суворій фінансовій кризі. Особливо явними конфлікти стають за умови відсутності у парламенті більшості у президента, але навіть в протилежному випадку окрема інституційна основа для влади прем’єр-міністра створює умови для суперечок між ним та президентом. Також можна припустити, що оскільки в Україні президент зберігає особливо значні повноваження, це ще більше сприяє конфліктам.Політична нестабільність завдає удару довірі до демократичних політичних інститутів та держави загалом. Нещодавнє дослідженнявиявило, що напівпрезидентські різновиди форми правління негативно впливають на рівень довіри до уряду та парламенту в державах різних регіонів світу та з різною економічною й соціальною ситуацією. Це може мати подальший негативний вплив на стійкість молодих демократій. Якщо згадати недавню українську історію, не дивно, що рішення Януковича повернутись до Конституції 1996 року не зустріло значного опору серед втомленого політичними міжусобицями населення після років публічних конфліктів між президентом Ющенко та прем’єрами Тимошенко і Януковичем. Можна сподіватись, що з часом відбудеться вироблення певних політичних традицій та очікувань – і що здатність уникати конфліктів залежить від особистих якостей політиків та політичних обставин. Але поки дані досліджень країн з цією формою правління свідчать, що з плином часу конфлікти щодо конституційних повноважень та прийняття конкретних рішень не стають менш частими, тобто проблема є стійкою. Поділеність влади також викликає проблему підзвітності. Якщо повноваження нечіткі або дублюються, хто відповідає за результати здійснюваної політики? Розмита відповідальність ускладнює оцінку політиків виборцями. Іншою проблемою є непрозорість ролі президента у створенні коаліції, яка дещо суперечить логіці парламентсько-президентської системи. Його участь ніяк не регламентується формально — і виникає простір для неформального обміну політичними послугами та підозр щодо характеру інших інструментів.
Пояснення: