Ответы
Объяснение:
На думку китайських дослідників, історію народу можна вивчати за змістом як народних, так і авторських пісень.
З цією думкою не можна не погодитись, оскільки українська пісня, що своїм корінням сягає в сиву давнину, – це геніальна поетична біографія нашого народу.
У всі часи людського буття пісня в Україні була органічною часткою людського життя, невичерпним джерелом наснаги, довершеним творінням генія народу, дивом з див світу.
Життя кожної людини починається з пісні, що лине з материнських вуст. Ніжні, задушевні мамині пісні супроводжують увесь людський рід.
Серед народних пісень найбільш відомі історичні та обрядові. Пісня історична була у кривавих січах, у походах, по всіх дорогах козацької слави. Мандрувала вона чумацькими шляхами, з жовнірами та заробітчанами. Відобразила важку долю, висловлюючи протест проти панщини та кріпацтва, солдатчини, приниження.
Обрядові пісні – романтично-піднесені колядки та щедрівки – поетичним словом прославляли трудову людину, відривали її думки від буденних проблем, вели вимріяно-казкову країну. А навесні, коли все оживало навкруги, коли краса природи тривожила чуйні молоді серця,
над українськими. селами лунали веснянки. У цих піснях поєднувалася радість із тихим смутком. За весною наставала русальна неділя, а далі – підготовка до весілля. Дійшли до нашого часу й купальські та жнивні пісні. Вони сповнені бадьорим настроєм, привабливістю, мріями про добробут, любов’ю до природи.