Ответы
Ответ дал:
0
Наприкінці XIX ст. в кав’ярню на Монмартрі часто заходив невисокий лисий опецькуватий чоловік із високим сократівським чолом. Він декламував вірші та роздавав автографи на серветках за скромне частування. Іноді біля нього збиралися молоді поети та художники. Здивованому обивателю пояснювали, що цей ще не старий чолов’яга, чимось схожий на фавна1, — «король поетів». Обиватель дивувався, знизував плечима, бубонів собі під ніс щось на зразок про кінець світу, пригощав «короля поетів» і брав серветку з автографом. А згодом його діти вигідно продавали ці серветки на аукціонах, а діти дітей за його віршами вчилися читати. Чарівна метаморфоза: з «проклятого» «король поетів» став хрестоматійним.
Поль Верлен народився в родині зі середніми статками. Батько, військовий інженер, вважав себе невдахою і для сина прагнув іншої долі. Цього хотів і Поль. Тільки для батька це асоціювалося з кар’єрою адвоката чи банкіра, а хлопець хотів якнайшвидше стати дорослою людиною та поринути в мистецьке життя. Його захоплювали вірші «парнасців», хоча справді великим Поль вважав лише одного поета — Шарля Бодлера. Значну роль у долі Верлена відіграло самоототожиення з тими, хто народився під знаком лиховісного Сатурна — планети, під впливом якої людина нібито втрачає розум, а натомість нею оволодіває неспокійна бентежна уява. Свою першу збірку поет так і назвав «Сатурнічні поезії» (1866). Вона створена в традиціях романтизму, парнасців і Бодлера, у ній є характерні для них протиставлення яскравого минулого безбарвному сьогоденню, естетизація дійсності, специфічна пластичність і гармонія форми, надлишкова риторичність вірша. Однак уже в цих ранніх поезіях відчутна глибока своєрідність бачення світу, основу якого становить інтуїтивне осягнення того, що «співає всередині», угадується прагнення поета поєднати враження від дійсності з образами душевних станів, виникає неповторна мелодія верленівської строфи.
Поль Верлен народився в родині зі середніми статками. Батько, військовий інженер, вважав себе невдахою і для сина прагнув іншої долі. Цього хотів і Поль. Тільки для батька це асоціювалося з кар’єрою адвоката чи банкіра, а хлопець хотів якнайшвидше стати дорослою людиною та поринути в мистецьке життя. Його захоплювали вірші «парнасців», хоча справді великим Поль вважав лише одного поета — Шарля Бодлера. Значну роль у долі Верлена відіграло самоототожиення з тими, хто народився під знаком лиховісного Сатурна — планети, під впливом якої людина нібито втрачає розум, а натомість нею оволодіває неспокійна бентежна уява. Свою першу збірку поет так і назвав «Сатурнічні поезії» (1866). Вона створена в традиціях романтизму, парнасців і Бодлера, у ній є характерні для них протиставлення яскравого минулого безбарвному сьогоденню, естетизація дійсності, специфічна пластичність і гармонія форми, надлишкова риторичність вірша. Однак уже в цих ранніх поезіях відчутна глибока своєрідність бачення світу, основу якого становить інтуїтивне осягнення того, що «співає всередині», угадується прагнення поета поєднати враження від дійсності з образами душевних станів, виникає неповторна мелодія верленівської строфи.
Вас заинтересует
2 года назад
2 года назад
2 года назад
2 года назад
7 лет назад
7 лет назад
9 лет назад