Срочно
ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА
скласти твир «БАГАТСТВО ПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ». ПРО ІСТОРИЧНУ ПІСНЮ
Ответы
Ответ:Я добре свідомий того, що в усі віки всі народи невтомно «діставали» молодих. Та в кінцевому акорді, бажаючи цього чи ні, вручали їм майбутнє своїх країн. Така діалектика. Тож експериментуйте, химеризуйте — на те ж вона і молодість! Але не забувайте одне: добро саме по собі не приходить. Для цього людина торує свій шлях. І це, повірте, не моє зудіння. Не конфлікт естетичних інтересів батьків і дітей. Чи зможемо ми по таких піснях пізнати долю свого народу, його історію? Ні. Чи відчуємо в них подих землі, що їх з’явила? Ні. І чому вони так контрастують у цій якості, приміром, з японськими, грузинськими, угорськими піснями чи американським джазом. Ось де ґрунт і крила для зрощування реального патріотизму!
Звісно, як кажуть у народі, гроші кишеню не обтягують. Але така естрада — річ надто ненадійна. Сьогодні ти — кумир, завтра — забутий, знівечений, спустошений. Бо зрадив Пісню.
Між тим пісня — сповідь і мудрість народу. Вона не купується і не продається, не трощить мікрофони, не викручується, не зомбує, не рве сорочки. Не демонструє голі ноги чи груди… Вона інтелектуальна й моральна і пливе тим єдиним потоком, ім’я якому справжність. Пливе повільно, як саме життя. Або ж стрімко мчить назустріч власній пристрасті, яка зветься любов’ю. Вона підноситься в небеса і разом з тим піднімає людину, яка сповнена надії, страху і трепету за грядуще власних дітей і свого народу.
Пісня — це благородство. Людина, яка співає, не вчинить злочину. Не вкраде, не обдурить, не потерпить несправедливості й не відверне очей від правди, навіть тоді, коли вона буває гіркою.
Пісня — совість народу. Від діда-прадіда вона передається як нетлінна духовна спадщина, що не потребує ніякої корекції. Чиста совість — впевненість у знанні добра (Гегель) — це джерело й мірило гуманізму. Відображена піснею совість постає як голос цілісної духовності, емоційний сторож переконаності (Сухомлинський), як дзвін свободи, натхнення і творчості, як гарант того, щоб ці людинотворчі екзистенції ніколи не зникли.