Ответы
Ответ:
Осінь ніколи не залишалася без уваги ані поетів, ані митців. Про цю прекрасну пору складено багато віршів, творів, розповідей, оповідань. Скільки влучних епітетів, метафор, порівнянь, уособлень використано письменниками для опису неймовірної краси осінніх пейзажів! І не дивно, адже від природи восени просто не відірвати очей. Особливо гарно в цей період у лісі.
Осінь різна: вона й красива, й примхлива. То може світити сонечко, то раптом набіжать звідкись сірі хмари, хлине злива з вітром. Але чого не відняти в осені, так це її величної зрілої краси. Особливо це видно на самому початку цієї пори. Природа яскрава й пишна своїми барвами: дерева змінюють свої звичні наряди на розкішне вбрання золота. На них, ніби прикраси, висить листя — воно від яскраво-багряного до жовтого кольору. Від цього різнобарв’я рясніє в очах, так і хочеться їх заплющити.
Починають своє цвітіння осінні квіти, в палісадниках багато айстр і жоржин, ще доцвітають троянди. Запах цих квітів зовсім інший, ніж навесні. Все навколо вкривається павутинням — настало бабине літо. Це ще кілька майже літніх днів, з теплими днями й трохи прохолодними ночами. Павутиння так і блищить у променях цього сонечка. Воно починає раніше сідати, день стає коротшим. Осінь ніби прощається з нами, непомітно переходячи в зиму.