Ответы
Ответ:Ответ:Ні: Збірником звичаєвого права є Салічна правда, яка, очевидно, виникла у кінці V ст. Салічна правда – це не звід законів і не кодекс, а фіксований перелік правових звичаїв. Здебільшого її статті присвячені злочинам проти особи і майна. Ці статті встановлюють покарання за крадіжку свиней, рогатої худоби, коней, собак, рабів, за підпал, ламання загорож. Салічна правда передбачала суворі покарання, великі штрафи (вергельди) за вбивство, тілесні ушкодження. Юридичні звичаї, що зафіксовані у Салічній правді, стосувалися головним чином способу життя і побуту франкського села. Земля належала сільській громаді і поселитися чужій людині на цій землі було неможливо, якщо проти цього виступав навіть один член громади. Проте коли особа прожила рік, то її неможливо було вже зігнати.Салічна правда свідчить про існування у франків пережитків кривавої помсти. Якщо злочинець не може сплатити викуп за вчинене вбивство, то “він має заплатити своїм життям”. Проте кривава помста забороняється, якщо вбивство вчинене ненавмисно.Типовою формою правління в феодальній державі була монархія. Феодальна республіка була характерна для порівняно небагатьох середньовічних міст Північної Італії, Німеччини, Росії. Що стосується самого феодального держави, то за час свого розвитку воно пройшло ряд етапів:1. Раннефеодальная монархія (V-IX ст.) Характерна для періоду становлення феодальної власності, коли формується клас феодалів гуртується навколо політично зміцнилася влади короля. У цей період складаються перші відносно великі феодальні держави.2. Васально-сеніоріальная монархія (X-XIII ст.). У цей період спостерігався розквіт феодального способу виробництва і панування натурального господарства, що спричинило за собою феодальну роздробленість, супроводжувалася переходом влади від короля до окремих феодалів і організацією державної влади на основі васальних зв'язків.3. Станово-представницька монархія (XIV-XV ст.). Для даного періоду характерний процес централізації держави та зміцнення королівської влади. Це час розпочато функціонування представницьких органів: Генеральних штатів у Франції, Рейхстагу в Німеччині, Кортесів в Іспанії, парламенту в Англії і т.д.4. Абсолютна монархія (XVI-XVIII ст.) Характеризувалася зосередженням всієї повноти державної влади, в тому числі законодавчих, судових і фіскальних функцій, в руках короля; створенням великої професійної армії і бюрократичного чиновницького апарату, що забезпечувало монарху можливість прямого управління і контролю за країною.Право власності на землю поступово переходить від громади до особи.Про алоди (спадщина)Якщо хтось помре і не залишить синів і якщо мати переживе його, нехай вона успадковує спадщину. Якщо не буде матері і якщо він залишить брата або сестру, нехай успадковують спадщину. У тому випадку, якщо їх не буде, сестра матері нехай успадковує спадщину. Якщо не буде сестри матері, нехай сестри батька успадковують спадщину. І якщо і потім з’явиться хто-небудь близькі ший із цих поколінь, нехай успадковує спадщину. Земельна спадщина ні в якому випадку не має дістатися жінці, уся земля поступає чоловічій статі, тобто братам.З Шлюб складався з обов’язкової згоди батьків, зберігаючи риси древнього викупу нареченої у роду. Викрадення нареченої, укладання шлюбу насильницьким шляхом зобов’язувало (за Саксонською правдою) повернути наречену й сплатити значний штраф сім’ї «за образу», практично рівний викупу за вбивство. Подібний за розміром штраф сплачувався й тоді, коли шлюб укладався без згоди родичів, але за згодою нареченої. Сім’я чоловіка зберігала символічне право на його вдову у випадку смерті чоловіка: стороння особа, що бажала укласти з нею новий шлюб, повинна була сплачувати особливий умовний викуп – рейпус.Розлучення спочатку дозволялись, але з укріпленням християнства, з 744 р. вони під впливом церкви були заборонені. Церква також вела боротьбу проти шлюбів поміж близькими родичами, проти викрадання жінок, проти позашлюбних стосунків.Жінка могла вийти заміж лише за чоловіка рівного їй за походженням і статками. Виходячи заміж за раба, вона сама ставала рабинею.Влада батька не була широкою. Його опіка закінчувалася при досягненні синами 12-річного або 14-річного віку. Хоча, родові зв’язки у франків були дуже сильними. Рід у «Салічній Правді» виступає не лише як верховний власник общинних земель, але і як політична організація. Разом з тим, передбачалася і можливість добровільного виходу з родового союзу, так звана «відмова від рідства» (титул 60). Після цієї процедури людина не могла брати участі у спадкуванні, ні в отриманні вергельд а її спадщина надходила до скарбниці.
Объяснение:ось