Ответы
Ответ:
М’язове скорочення – сукупність процесів, що змінюють механічний стан м’яза; проявляється в укороченні м’яза та розвитку нею механічної напруги.
Объяснение:
Вивчення фізіології м’язової системи, зокрема механізмів М’язового скорочення, розпочалося ще у 18 ст. Так, Д. Бернуллі висунув принцип м’язової механіки, який полягає в тому, що висота М’язових скорочень за інших рівних умов пропорційна довжині м’язових волокон. У середині 19 в. е.. Вебер розвинув ідею виникнення м’язових скорочень у результаті напруги м’язів. Він вважав, що м’яз є пружним тілом, в якому сили пружного опору (напруги) зростають з навантаженням. Т. о. була показана залежність між довжиною і напругою, тобто що зміна напруги обумовлює зміну довжини м’яза і навпаки. У 20 ст. почалися дослідження тонкої структури м’язових елементів та біохімічних змін, що відбуваються при м’язовому скороченні. Було встановлено, що в основі скорочення лежить взаємодія білків актину та міозину, а основний скорочувальний білок — міозин — має аденозинтрифосфатазну активність. У 50-х роках. Хансон і Хакслі (J. Hanson, HE Huxley), сформулювавши гіпотезу ковзання скорочувальних ниток, заклали основи совр, розуміння ультраструктури м’язів та механізму М. с.