Ответы
Ответ:Ахілл і Гектор – найхоробріші воїни ахейців та троянців поеми “Іліади”. Характеристика героїв та їх порівняння лопоможе розкрити їх образи.Гектор – за описом Гомера – коней баских упокірник; божистий ; шоломосяйний; осяйливий.Герої вічної поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. Вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час Троянської війни. Так хто ж із них най-гідніший?Ахілл, або Ахіллес,— син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. Ахіллові була провозвіщена смерть під час Троянської війни. Мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя Лікомеда, де він і виховувався. Одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам Лікомеда жіночі прикраси і зброю. Дівчата кинулися до прикрас, Ахілл же обрав зброю. Так Одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під Трою. Вирушаючи на Троянську війну, Ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке.Ахілл і Гектор — справжні герої, справжні чоловіки. Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини. Такими вони залишаються і для нас. А те, що Гомер змалював не лише їхню силу, але й слабкості, ще раз переконує: вони герої, але все ж таки люди. І ми теж можемо піднестися, дотягнутися до них.
надеюсь помогла
Ответ:
Перш, ніж ми почнемо осмислювати кульмінаційний епізод поеми “Іліада” – “Двобій Ахілла і Гектора”, простежимо, що передувало поєдинку, як готувалися до нього герої. Почнемо з Гектора. Гектор людяний. Він ні разу навіть косо не глянув на Олену, не дорікнув її жодним словом, а вона винна у всіх бідах троянців. І до брата свого Париса, винуватця Троянської війни, він не відчуває ненависті. Йому прикро від зніженості Париса і тому він кидає йому в обличчя гіркі докори.
Але достатньо Парису визнати його, Гектора, правоту і попроситивибачення, як гнів Гектора охолоджується, і він готовий вже все пробачити Париса. Він люблячий чоловік і батько. Таким є Гектор. І ось настав його останній час. Охоплені панікою троянці тікають в місто, поспіхом закривши ворота, вони забувають про Гектора.
Він один залишається за стінами міста, один перед величезним зосередженням ворогів. Здригнулося серце Гектора, і злякався він на мить Ахіллеса.
Те, що Гектор спочатку тікає від могутнього Ахілла, аж ніяк не свідчить про його боягузтво, просто на Олімпі ще остаточно не вирішена була доля героїв. Ще не настав час їм битися. За бігом героїв спостерігають зі стінобложеного міста всі троянці, серед яких ми бачимо Пріама, батька Гектора, який вмивається гіркими сльозами, і всі боги дивляться на них.
Добросердечний Зевс співчував Гектору і вже був готовий звільнити його з біди, але втручається Афіна і нагадує володарю Олімпу, що здавна доля накреслила людям “сумну смерть”. І Зевс прискорює криваву розв’язку…
Як життя людей, так і вчинки богів, за уявленнями давніх греків, перебували в руках Долі. І Зевс не може їй чинити опір, він також виконує те, що йому визначено Долею – вирішувати питання життя і смерті людей, кидаючи жереб на ваги. У словах Гектора немає зневаги, зверхності. Він звертається як рівний до рівного. Ахіллес же показує повну зневагу до ворога – “Гектора проклятого”, “між вовками і ягнятами згоди ніколи не буде?” (З ким себе асоціює Ахілл), гнів і “Печаль моя по друзям моїм, убитим тобою” рухають Ахіллом (хіба він менш злий, ніж Гектор?) . Як епічний автор, Гомер намагається не висловлювати відкрито ні співчуття, ні давати оцінку діям і словам героїв, він все пов’язує з волею богів.
Для Гектора – “Там лише, де кістки ключиці об’єднують шию з плечима, горло біліло, швидше душі там сягає загибель…”. Для Ахілла єдиним його вразливим місцем була п’ята.
Чи знав Гектор про слабке місце Ахілла? Чому тоді він не скористався цим знанням? Певною була в цьому поєдинку саме смерть Гектора, і він, це розуміючи, все одно зустрічає свою смерть лицем до ворога.
Можливо, тому, що поєдинок Ахілла з Гектором виглядав би жахливим вбивством, оскільки перед ним троянець був абсолютно незахищеним, беззбройним.
Думаю, що головна провина Ахілла складається у втраті почуття міри. У стародавніх греків існувала одна з найважливіших заповідей життя і мистецтва – відчуття міри. Будь-яке перебільшення, будь-який вихід за межі обертається бідою, а Ахілл постійно порушує кордон. Він надмірно любить, надмірно ненавидить, надмірно сердиться, ображається, мстить.
У цьому і полягає його трагічна вина. Він нетерплячий, неделікатний, нестримний у своєму роздратуванні.
Навіть найближчий до нього Патрокл побоювався Ахілла і його гніву. І Гектор, і Ахілл – кращі з кращих серед учасників Троянської війни. Обидва сильні, мужні, витривалі, правдиві воїни, прекрасно володіли усіма видами тогочасної зброї. Не випадково Гомер по черзі називає їх “Богами”.
Але головною відмінністю є надзвичайна людяність і порядність Гектора поряд з надмірною ненавистю і жорстокістю Ахілла.