Ответы
Объяснение:
1. Трапляються на лісових луках, галявинах, узліссях, сінокосах, городах тощо.Зелені коники з легкістю завойовують нові життєві простори, живуть в селах і передмістях, особливо якщо поблизу будинків великі сади, в яких ці комахи знаходять собі вдосталь корму. Більш охоче зелені коники поселяються на не дуже вологому, вкритому чагарником чорноземі, добре освітлених придорожніх насипах і в трав'янистих заростях.Довжина тіла імаго коливається від 27 до 42 Тіло і ноги світлозеленого кольору. Вусики щетинкоподібні, довші за тіло, на кінцях рудуваті.
Ротовий апарат гризучого типу. Надкрила значно виступають за кінець черевця і яйцекладу.
2.Вовчок живе y ґрунті й рідко з'являється на поверхні, літає вночі. Добре плаває і може долати значні водні перешкоди. Природні місця поширення — вологі та багаті гумусом біотопи, заплави річок, озер, боліт, зрошувані та добре угноєні поля.Тіло завдовжки 35-50 мм. Забарвлення коричневе, з шовковим відтінком. Передні ноги копальні, розширені, з зубцями. Третя пара ніг стрибальна.Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок.
3.Батьківщиною його вважається Середня Азія, де і тепер він живе в садах і дуплах дерев, постійно мігруючи в житлові будинки і сховища. Цей вид є найбільш широко розповсюдженим представником загону, яке трапляється в усіх частинах світу.Довжина тіла зазвичай 10—13 мм. Забарвлення бурувато-руде з двома темними смужками на передньоспинці. Надкрила та крила довші, ніж черевце.
4. Більшість видів великої родини Водолюби живуть у воді. Це жуки дуже різної зовнішності і розмірів – від комах, довжина яких усього 1 мм, до великих жуків – 50 мм за вдовжки. Нижня частина тіла у них пласка, почасти з густим волосяним покривом, що не змочується водою.Довжина тіла 32-43 мм. Тіло вугільно-чорного кольору. З боків черевця з рудими цятками. Вусики товсті, булавоподібні, використовуються для захоплення повітря при спливанні. Задні ноги плавальні.
Личинка конусоподібної форми, довжина тіла 7-9 див.
5. Що стосується улюблених місць перебування цих комах, то вони люблять селитися в гірських ущелинах, влаштовувати свої вулики в дуплах старих дерев і земляних норах. Для бджіл важливо, щоб місце їх проживання було захищене від вітрів, і поблизу знаходилася водойма.Тіло бджоли поділяється на три відділи: голову, груди і черевце́. На голові двоє складних фасеткових очей і три простих очка, довгі вусики, ротовий отвір з ротовими придатками. До грудей прикріплені дві пари перетинчастих крил, які дають змогу бджолі добре літати, і три пари ніг. Ноги бджоли служать не лише для пересування, а й для збирання й перенесення пилку з квітів. На відміну від трутнів, у маток і робочих бджіл є жалоносний апарат. Зовнішній покрив бджоли — хітин
6.Зустріти махаона можна в типових місцях його перебування: на різнотравних луках, сонячних галявинах і узліссях, в парках і садах, узбіччях доріг тощо.До середини літа гусінь стає товстою, неповороткою, майже не їсть. Вона прикріпляється до стебла і повисає головою вниз. Через деякий час вона перетворюється на лялечку. Лялечка махаона звичайно зелена або бура, зимує. Весною, в кінці квітня — початку травня з'являється метелик. Махаон зимує на стадії лялечки, ховаючись у землю, а гусінь не зимуючих генерацій заляльковуються на кормовій рослині.
7.Мурахи живуть по всьому світові, крім Антарктики, Ісландії, Ґренландії і деяких віддалених островів. Завдяки широкому поширенню, численності і добре помітним гнізд мурахи повсюдно відомі людям[232][233]. Мурахи займають різні екологічні ніші й у змозі використати широкий асортимент харчових ресурсів, будучи прямими або непрямими споживачами листя, або стервоїдами і хижаками. Більшість видів мурах усеїдні, але деякі спеціалізуються на певній їжі. Їхнє екологічне панування може бути виміряно значенням їхньої частки в загальній біомасі.Мурахи довжиною від 7 до 14 мм, червоно-бурого кольору (груди, стеблинка і щіки рудувато-червоні, черевце чорне, голова частково чорна). Вусики робітників і самок 12-членикові з довгим першим члеником (скапус), у самців складаються з 13 сегментів. Передній край лиштви без вирізки, округлий. Лобний майданчик самок і робітників блискучий. Потиличний край голови опуклий, на ньому є тільки прилеглі волоски (у Formica aquilonia потилицю з віддаленими волосками). Знизу голови є кілька пар віддалених волосків (близький вид Formica polyctena вони відсутні або тільки прилеглі).