Ответы
Ответ:
Весняні сонети” Грінченка аналіз
Автор: Борис Грінченко.
Дата написання: 1888 рік.
Збірка: Цикл, що складається з 13 віршів, називається “Весняні сонети”.
5 сонет
Тема твору: Все довкола спить і чекає приходу весни для пробудження.
Ідея: Весна як будителька, та, хто принесе зміни в серця людей.
Основна думка: З приходом весни все прокинеться для нового життя.
Жанр: сонет.
Римування: перехресне (у катренах), суміжне (у терцетах; точніше римування типу ааб).
Художні засоби:
1Епітети: в далині високій, густий туман, води прозорі, густий зелений ліс, із стін душних, ніч запашна, весна моя.
2Метафори: спить земля, сплять прозорі води, спить густий зелений ліс, пісня ллється, серце рветься на волю із стін душних, ніч засвітила зорі, сприя весна, простір обняв.
3Окличне речення: Скоріш туди!
Вже в далині високій сяють зорі,
Густий туман над озером повис,
І спить земля, і води сплять прозорі,
І тихо спить густий зелений ліс.
Десь на селі далеко пісня ллється,
То голосніш, то затиха вона…
Із стін душних на волю серце рветься
Туди, де ніч панує запашна.
О, я піду, бо не піти несила,
Бо і мені ніч зорі засвітила,
Бо і мені сприя весна моя.
Скоріш туди! Як вільно дишуть груди,
Який простір обняв мене зусюди,
Як пахне скрізь і місяць як сія!
10 сонет
Тема твору: Після приходу весни степ ожив і відродився.
Ідея: Весна повертає до життя все, що так довго спало взимку, відроджує забуте.
Основна думка: Зміни, що приносить з собою весна, дарують друге життя.
Жанр: сонет.
Римування: перехресне (у катренах), суміжне (у терцетах; точніше римування типу ааб).
Художні засоби:
1Епітети: замети сніговії, на кращих днів, днів квітущих, степ старий, гордий і багатий, ясно-зелені шати, процвітані лиштви, запашне дихання.
2Метафори: замети сніговії давили все; загинуло життя; весна махнула своїм крилом; полилось світло і тепло; земля почула в собі життя; старий, гордий, багатий степ увібрався у ясно-зелені шати; степ ожив, дихнув, послав лісам і горам на привітання; світ почув.
3)Звертання: воскресни і живи! (До світу).
Лежали скрізь замети сніговії,
Давили все, загинуло життя,
І не було, здавалося, надії
На кращих днів квітущих вороття.
Тоді весна крилом своїм махнула,-
І полилось і світло, і тепло,
І знов життя земля в собі почула,
І все навкруг засяло й зацвіло.
І степ старий,— і гордий, і багатий,-
Убрався скрізь в ясно-зелені шати,-
На їх з квіток процвітані лиштви.
Ожив, дихнув, і запашне дихання
Послав лісам, горам на привітання,
І світ почув: воскресни і живи!