Ответы
Ответ:
,,бойовий шлях українських січових стрілців,,
У серпні 1914 р. ГУРу Львові створила Бойову управу УСС, яка звернулась до австрійського уряду з проханням дозволити сформувати легіон Українських січових стрільців (УСС). Запис до УСС проводився на цілком добровільних засадах. Бажаючих вступити виявилось 28 тис. осіб. Основний контингент становили вихованці молодіжних воєнізованих українських організацій "Сокіл", "Січ", "Пласт". Австрійський уряд, стурбований наявністю такого великого національно свідомого військового формування, зарахував до УСС лише 2,5 тис. осіб. Легіон, який складався з трьох куренів, увійшов до австрійської групи військ генерала Бормана. Із наближенням фронту до Львова австрійське командування намагалося кинути непідготовлений легіон у бій. Але тодішній тимчасовий командир Т. Рожанковський відмовився виконати цей наказ. Згодом легіон очолив поручник М. Галущинський. Після прийняття присяги легіон було перекинуто на Закарпаття. Плани австрійського командування полягали в поступовому знищенні УСС у боях із противником. Окремі підрозділи легіону були кинуті для захисту Верецького й Ужоцького перевалів (вересень 1914 р.). Решті було наказано групами по 20 осіб пробиватися в тил російських військ для здійснення диверсій. Проте такі операції виявилися малоефективними, а січовики зазнавали значних втрат. Зрештою, австрійське командування змінило свої погляди на долю стрільців, які виявились одними з найбільш боєздатних солдатів австро-угорської армії
У грудні 1915 р. добровольчий легіон УСС був переформований на регулярний полк УСС австрійської армії. УСС відзначились у боях за гору Маківка (березень 1915 р.), у звільненні Галичини від російської окупації. Але бій за гору Лисоня на Тернопільщині (вересень 1916 р.) став останнім для полку УСС. Залишки полку були переведені на Волинь, де стрільців зобов'язали допомагати австрійській окупаційній владі поповнювати австрійську армію рекрутами з місцевого населення. Скориставшись цим, січові стрільці відразу розпочали велику освітню роботу. Так, вони організували близько 100 початкових шкіл і працювали там учителями. Після переформування полку в лютому 1917 р. січовики повернулися на фронт під м. Бережани. У березні-жовтні 1918 р. полк УСС під командуванням сотника О. Микитки, згідно з умовами Берестейського миру 1918 р., у складі австро-угорської армії здійснив похід у Наддніпрянську Україну (Жмеринка–Херсон–Олександрівськ). На початку жовтня 1918 р. полк УСС було переведено на Буковину, у Чернівці. Після проголошення ЗУНР у листопаді 1918 р. полк було передислоковано до Львова, де він став ядром Української галицької армії(УГА) після проголошення ЗУНР.
Наприкінці грудня 1917 р. із колишніх полонених січовиків і вихідців із Галичини у Києві було створено Галицько-Буковинський курінь січових стрільців. Курінь січових стрільців (так він став називатися від початку 1918 р.) повністю підтримав УЦР, а згодом став однією з кращих частин армії УНР.
Таким чином, січові стрільці, узявши активну участь у Першій світовій війні, стали основою майбутньої української армії як на західноукраїнських землях, так і в Наддніпрянщині, яка до 1921 р. вела непосильну боротьбу, відстоюючи завоювання української революції.
Объяснение: