Ответы
Ответ:
Терентій Пузир. Він власник величезного господарства, де випасаються численні отари овець та працюють сотні наймитів. Його володіння величезні. Пузир починав з малого, та мрія про багатство змінила простого трудівника, змусила забути про мораль, людяність, порядність. Тільки так можна було зібрати мільйони — наживаючись на чужій біді, переступаючи через людей. Сам Пузир пригадує часи, коли не гребував нічим заради грошей: "Перше йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського поговору…" А Марія Іванівна, дружина хазяїна, додає: "Ми, дочко, ніколи не знали, що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна!". Ось така вседозволеність, майже повна відсутність моральних обмежень і призвела до появи "хазяїна"мільйонера "у смердючому кожусі". Драматург зобразив потворний соціальний тип багатія із цілком відсутньою громадянською відповідальністю. Йому дивно, що є такі, кому не байдуже до інтересів суспільства: "Чудні люде! Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам'ятники якісь став!.. Повигадують собі ярма на шию і носяться з ними, а вони їх муляють, а вони їм кишені продирають. Чудні люде!". Драматург показав, яку соціальну загрозу становлять ті, котрі над усе цінують лише збагачення. Та він не перетворив свого персонажа на монстра в людській подобі. В образі "хазяїна" збережено дещо й від заможного селянина, яким він колись і був. Пузир по-селянському кмітливий, наділений практичним розумом, поважає дружину, хай по-своєму, але ж бажає щастя дочці. Саме Соня змушує батька замислитись над своїм життям: "Не дурно казали в гімназії, що у нас людей годують гірше, ніж свиней; насміхались, я плакала і запевняла, що то неправда, а тепер сама бачу, і вся моя душа тремтить!". Ці слова таки зачіпають мільйонера за живе: "…дочка тілько казала, що над нею сміялися в гімназії, і мене аж серце кольнуло".