• Предмет: История
  • Автор: LarinS09
  • Вопрос задан 6 месяцев назад

ланцюжок історичних подій хотинської війни

Ответы

Ответ дал: Kobia4ok
0

Ответ:1 вересня 1621 р. козацьке військо прибуло під Хотин.

2 вересня Петро Сагайдачний на чолі більш як 40-тисячного війська, вступає в бій з турками. Султан всю міць своїх загонів спрямує на українців, розуміючи, що розбивши Сагайдачного, можна виграти війну. Увесь день, від самого ранку до вечора тривали жорстокі бої. Бій був таким жорстоким, що ніч заледве могла його зупинити. Турецька артилерія безперервно обстрілювала запорозькі окопи. Татари люто атакували передові загони запорожців, намагались відрізати їх від решти військ. Але козацьке військо стійко витримувало удари величезної турецької армії, завдавало ворогам значних втрат, похитнуло їх впевненість у своїх силах.

4-го вересня султан розпочав новий наступ. Тепер він спрямовує свою численну орду то на козаків, то на поляків, але знову отримує рішучу відсіч. Турки безупинно обстрілюють козацькі полки з гармат великого калібру. Досвідчений у боях Ян Кароль Ходкевич зізнався, що “ціле життя не чув подібного гулу гармат”.

міло маневруючи, Петро Сагайдачний добився позиційної переваги над ворогом, з’являючись у зовсім не сподіваному для цього місці, цим самим він деморалізував вороже військо і надалі спрямував подальший перебіг подій у бік повного розгрому супротивника.

З ранку до вечора, а потім з невеликими перервами і в наступні дні, точилися криваві бої. Козаки вистояли, незважаючи на те, що противник значно перевищував їх силою. Запорожці добивалися успіху мужністю, вмілою воєнною тактикою. Вони застосовували у своїх діях нічні вилазки у ворожий тил, які давали вагомі результати. Неодноразово козаків у таку вилазку водив сам Петро Сагайдачний.

10 листопада польсько-литовсько-козацьке військо підійшло до фортеці і розташувалось в укріпленнях, збудованих турками в 1621 році та почало обстрілювати передові позиції ворога з гармат. Хотинське угрупування турків нараховувало майже 40 тисяч вояків у тому числі 8 тис. яничар, на чолі з чотирма пашами, якими командував сераскир Гусейн-паша. У розпорядженні турків було 120 гармат, а у польського війська – 50. Несподівано козаки на чолі з полковником Мотовидлом та німецька піхота генерала Денемарка пішли в наступ і прорвались всередину турецького табору. Очевидно, Собєський не сподівався на таку спритність та стрімкість з боку козаків і німців, тому не встиг сконцентрувати на напрямку удару потрібні сили. Туркам вдалось знищити сміливців. Геройською смертю полягли козацький полковник Мотовидло, генерал Денемарк та ротмістр Яроцький. Однак наступного дня, 11 листопада, польська артилерія завдала удару по турецьких укріпленнях і частково їх зруйнувала. Це дало можливість увірватись війську у турецький табір та перейти у контрнаступ. Згодом, ворог був оточений. Серед турків виникла паніка, вони кинулись тікати до Дністра де був дерев’яний міст, що з’єднував хотинський та подільський береги ріки. Однак, не витримавши ваги, міст зламався і тисячі турків загинули у річці. Поразка була повна. 20 тисяч турків загинуло у ході битви, 6 тисяч втікачів потонули у Дністрі, 10 тисяч турків дістались до Кам’янця, але по дорозі їх знищили подільські опришки та козаки з валахами, що зуміли переплисти через Дністер й організувати переслідування ворога. Втрати польсько-литовсько-козацького війська були відносно незначні, проте серед загиблих 11 листопада 1673 року був молодий шляхтич Степан Орлик, батько майбутнього гетьмана України Пилипа Орлика.

Объяснение:

Вас заинтересует