Ответы
Ответ:
Внутрішня поверхня раковини. Коли в раковину потрапляє сторонній предмет, наприклад, піщинка або паразит, мантія починає обволікати непрошеного гостя перламутром – шар за шаром.
Так і утворюється перлина. Завдяки їй молюск позбавляється від незручності, яке завдає їй сторонній предмет. Замурувавши його в гладкому карбонатному кульці, молюск зменшує тертя, знижує роздратування.
Таким чином, у центрі перлини завжди є ”центр кристалізації”, зародок перлини. Але буває й так, що сторонній предмет в центрі перлини відсутня. У такому випадку затравкой для утворення перлини може служити бульбашка газу, крапелька рідини або шматочок тканини молюска – в процесі формування перлини він поступово розкладається.
Форма зростаючої перлини залежить в основному від того, куди потрапив її зародок. Якщо
перловий мішечок розташований біля поверхні раковини, то перламутровий шар перлини зливається з перламутром раковини і утворює неправильну перлину – блістер. У блістери в місці прикріплення відсутній перламутровий шар. Якщо ж мішечок опиниться в мантії молюска, то виростає перлина правильної форми. Перлини, що формуються в м’язах чи прилеглих до них частинах, мають неправильну, часто дуже вигадливу форму.
Іноді трапляється і так, що сторонній предмет в центрі перлини відсутній. Тоді затравкою для утворення перлини може служити пухирець газу, крапелька рідини або шматочок тканини тіла молюска - у процесі формування перлини він поступово розкладається.
Спочатку клітини мантії починають обволікати чужорідне тіло зовнішньої плівкою, утворюючи навколо нього перловий мішок, який вдавлюється в тканини тварини. Всередину перлового мішка спочатку виділяється трохи органічної речовини, потім кристали карбонату кальцію у вигляді призматичного арагонита і, нарешті, арагонита у вигляді пластинчастого шару (перламутру).
Групу молюсків, які здатні утворювати перли, так і називають – жемчужніци.
Объяснение:
Держи