Ответы
Відповідь:Поема Миколи Вороного "Євшан-зілля" розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не оминала українців. У військових походах вони потрапляли у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, розоряли землю, забирали у рабство жінок, дітей. Діти, що виросли на чужині, нерідко забували про свою Батьківщину. А деякі з юнаків навіть ставали воїном у чужій армії.
Хоча йдеться у поемі про події далекого часу, вона перегукується також із сучасністю. Не лише у період існування Київської Русі українці змушені були розлучатися зі своєю Батьківщиною.
Наша земля часто переживала важкі часи, коли багатьом людям доводилося шукати кращу долю чужими далекими краями. Народне прислів'я не дарма каже: "Нашого кольору по всьому світу". Багато українців живуть тепер у Росії, Сполучених Штатах Америки, Канаді, країнах Європи.
Половецькому юнакові про рідну землю нагадало чарівне степове Євшан-зілля. Українці, які не з власної волі ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою в далеку, часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край: вишиті рушники та сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.
Той, кому доводилося бувати в Росії, на Уралі, не міг не помітити яскравих мальв, які де-не-де зростають тут у селах. Яскраві дзвони наших українських квітів приваблюють зір і вздовж доріг, і біля білих будинків. Не треба довго думати, щоби зрозуміти: тут живуть чи раніше жили українці.
Пояснення: