Ответы
Ответ
Античність
Античність — колиска європейської культури та літератури
Поняття про античність, її межі. У глибинах часу й простору приховані дорогоцінні скарби — надбання давньої культури, що стала колискою європейської цивілізації. Без поетів, драматургів, філософів, скульпторів і живописців Стародавніх Греції і Риму неможливо уявити світове мистецтво. Античні майстри залишили нам перли Краси та Гармонії, що не втратили свого блиску й нині. Що ж таке античність і в чому полягає своєрідність цієї доби?
Слово античний із латинської мови означає «давній». Це поняття вживають лише тоді, коли йдеться про історію, культуру та літературу Стародавніх Греції (її ще називають Елладою) і Риму. Його не вживають стосовно навіть давніших культур і літератур, наприклад Єгипту, Індії чи Китаю. Отже, античність — це сукупність надбань давніх греків і римлян, що є фундаментом європейської культури.
Хронологічні межі античності охоплюють період приблизно з VIII ст. до н. е. до V ст. н. е. Найдавніші пам’ятки, що дійшли до нас, датовані VIII—VII ст. до н. е. Це героїчні поеми «Іліада» і «Одіссея», авторство яких приписують легендарному співцю Гомеру. За основу змісту цих творів узято образи й сюжети давньогрецької міфології, яка в усній традиції існувала впродовж кількох століть.
Людина посідає центральне місце у творах античного мистецтва. Особистість була для давніх митців носієм розуму та гармонії. Вони утверджували її цінність, вірили у великі можливості для досягнення досконалості. У людських образах найчастіше втілювалися боги та міфологічні герої, які відображали уявлення митців про побудову світу, явища природи, людську сутність, добро і зло. За часів античності сформувалися поняття про такі духовні цінності, як громадянський обов’язок, доброчесність, краса та ін.
В античний період сформувалося поняття «калагатія» (або «калокагатія»), що в перекладі з грецької означає «прекрасний і добрий». Уже в Стародавній Греції фізичну красу людини тісно пов’язували з духовною досконалістю і красою. Таким був ідеал людини-громадянина того часу.
У той час люди уявляли світ як складне поєднання різних сил: з одного боку, природних та історичних, а з іншого — стихійних і божественних. Особистість нерідко залежала від фатальних обставин і волі богів. Проте людина не була абсолютно безвольною. Вона мала власну моральну позицію. Загибель героя в античних творах свідчила не тільки про перемогу фатальних сил. Момент вибору навчав героя мужньо подолати жах та обставини, герой ішов на страждання і смерть заради виконання громадянського обов’язку, справедливості, честі й досягнення високої мети. Такими постають античні герої — Прометей, Ахілл, Гектор, Еней, Одіссей, Ясон та ін.
Объяснение: