2. Перепить складносуряднее розставля ючи пропущенi розов знаки. Запахла осінь в'ялим тютюном та яблуками та густим туманом і свіжі айстри над піском рум'яним зорiють над одчиненим вікном (М. Рильський). Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А. Шиян) Поволі звиває тумани вечiрня зоря з висоти в полі високі майдани гучнішають від самоти (Т. Осьмач ка). Дівчина троянди поливала i кудись котилась хмар навала і сміялась осінь за вікном (В. Сосюра). То забли- щить у небі одинока зірка то засвiтяться контури сизува- тої хмари (А. Шиян). Я кличу я жду я вірю а час все іде i йде а осінь в далекий вирiй вже сiрi ключi веде (В. Со колов). А мати хоче научати так соловейко не дае (Т. Ш ченко). Вiтер, неначе парубок у танці, на всі боки обертав кожухарку-метелицю і вона, широко розкинувши поли кожуха, то захлиналась жагучим потаемним шепотом, то лютилась, мов звірина, і водночас, як їй манулось, розт рушувала, розметувала, розкублювала над землею холод- Ну вовну (М. Стельмах).
Ответы
Ответ:
Запахла осінь в'ялим тютюном та яблуками, та густим туманом; і свіжі айстри над піском рум'яним зорiють над одчиненим вікном (М. Рильський). Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А. Шиян) Поволі звиває тумани вечiрня зоря з висоти, в полі високі майдани гучнішають від самоти (Т. Осьмач ка). Дівчина троянди поливала; i кудись котилась хмар навала; і сміялась осінь за вікном (В. Сосюра). То заблищить у небі одинока зірка, то засвiтяться контури сизува- тої хмари (А. Шиян). Я кличу, я жду, я вірю, а час все іде i йде, а осінь в далекий вирiй вже сiрi ключi веде (В. Со колов). А мати хоче научати, так соловейко не дае (Т. Ш ченко). Вiтер, неначе парубок у танці, на всі боки обертав кожухарку-метелицю; і вона, широко розкинувши поли кожуха, то захлиналась жагучим потаемним шепотом, то лютилась, мов звірина, і водночас, як їй манулось, розтрушувала, розметувала, розкублювала над землею холодну вовну (М. Стельмах).