ДАЮ 50 БАЛОВ!!!!!!!!!!!! Пидготуйте повідомленя на тему "Головна Руська Рада" перша політична організація на західно українських землях будбласкааааааааа
Ответы
Відповідь:
Перший політичний представницький орган русинів Галичини. Діяла у Львові в 1848-1851 роках. Проголосила єдність галицьких русинів з українцями Російської імперії та їхню окремішність від польського та російського народів. Вимагала поділу Галичини на руську та польську провінції, добивалася рівних прав руській мові в освіті та публічній сфері. Започаткувала політичний національний рух русинів у Галичині.
Головна Руська Рада — перший політичний представницький орган русинів Галичини. Виникла 2 травня 1848 року з ініціативи керівництва греко-католицької митрополії у Львові під час революції Весни народів. Головою Ради був єпископ Григорій Яхимович, згодом — отець Михайло Куземський. Розбудувала свою мережу по Галичині на базі структури Греко-католицької церкви. Діяла до 30 червня 1851 року.
Проголосила національну єдність галицьких русинів з українцями Російської імперії та їхню відрубність від польського та російського народів. Виступила з вимогою поділу Галичини за національним принципом на польську та руську провінції. Добивалась рівноцінного використання руської мови в шкільництві, адміністрації та публічному просторі. В рамках революції стояла на позиції лояльності до імперії та правлячої династії.
Мала своїх представників у першому австрійському парламенті. Взяла участь у Слов'янському конгресі у Празі. Створила першу україномовну газету "Зоря Галицька", заснувала Галицько-Руську Матицю, провела Собор руських учених, добилася відкриття кафедри руської мови у Львівському університеті. Вперше прийняла синій та жовтий кольори як національну символіку галицьких русинів.
Започаткувала політичний національний рух русинів-українців у Галичині, що визначило подальшу політичну долю Львова як арени протистояння двох національних рухів.
Головна Руська Рада як представницький орган галицьких русинів виникла в ширшому контексті революційних подій по Західній та Центральній Європі, що в літературі отримали загальну назву "Весни народів". Протягом весни 1848 року революціонери у Європі поєднували політичні гасла національної свободи та єдності із вимогами соціальної рівності, ліквідації феодальних повинностей тощо. У Австрійській імперії в березні 1848 року. внаслідок повстання у Відні цісар Фердинанд погодився прийняти конституцію, оголосив вибори до першого загальноімперського парламенту, гарантував своїм підданим базові свободи.
У Львові революційну тенденцію першими підтримали місцеві польські активісти, які у березні 1848 року провели перші масові демонстрації, склали текст петиції до цісаря, і в квітні утворили Центральну Раду Народову (Centralna Rada Narodowa) — свою головну політичну репрезентацію. У національному питанні вони виступили з ідеєю відродження давньої Речі Посполитої у кордонах 1772 року, а місцевих русинів трактували лише як особливу етно-конфесійну групу єдиної польської нації, відмовляючи їм у праві політичного голосу.
Польський рух і справді на той момент був єдиним політичним національним рухом в австрійській Галичині. Місцеві русини в Речі Посполитій були, хоч і частково дискримінованими, проте загалом лояльними підданими держави і досі за попередні століття не проявляли жодної окремої політичної активності. Головним маркером їхньої ідентичності виступала приналежність до Унійної церкви грецького обряду. Ще перед революцією, протягом першої половини 19 ст., значна частина руських студентів та семінаристів у Львові симпатизувала польському рухові, що приваблював їх своїми демократичними гаслами.
Водночас, в 1830-х роках, під впливом польської активності та романтичного гасла "повернення до простого народу", в їхньому середовищі появилася нова літературна течія (Руська трійця) — на той час ще не надто чисельна, проте щораз впливовіша. Її прихильники користувались у своїх творах мовою місцевих діалектів і закликали до пробудження національної свідомості галицьких русинів. До початку революції новозароджена національна свідомість поширилась на значну частину руської ліберальної інтелігенції, проте не стала ще домінуючою і не подавала політичного голосу.
19 березня львівські русини на рівні з іншими містянами брали участь у перших демонстраціях, а руські студенти та семінаристи масово підписували польську петицію. Щоправда, те, що у петиції не містилось жодної згадки про русинів як окрему групу, викликало невдоволення у присутнього при підписуванні львівського урядника Кирила Віньковського. Та його заклик підписати петицію, лише коли там з'явиться згадка про русинів, тоді відгуку не знайшов.
Пояснення: