Ответы
Ответ: Від початку історії і до кінця Бруно не розуміє, що відбувається щось страшне. Тому він і думає, що люди з протилежної сторони огорожі живуть в своїх хижках сім’ями щасливо, діти грають футбол чи якісь інші ігри. Він не може зрозуміти, чому одні люди з цієї сторони огорожі, а інші ‒ з іншої, і що з того, що вони євреї. Він пригадує свій прекрасний будинок, в якому він жив, одяг, у який звик одягатися… і не знає про те, що десь може бути по-іншому. Все інше, не таке, як у нього, дивує хлопчика. І в тому немає його вини, адже його просто привчили до такого. Він – це він, його не треба порівнювати ні з ким. Так автор доносить, мабуть, найголовнішу думку твору ‒ несвідомість більшості німецького населення щодо антилюдяності гітлерівського режиму. Їм просто насаджували думку про винятковість їхньої країни, їхньої національності, них самих. А діти ще малі, вони не вміють аналізувати. Вони сприймали те, що бачили, що їм давали, і не вважали це чимось неправильним. Хоча… певні відчуття на якомусь інстинктивному рівні все-таки були.
Зараз, діти , ми підходимо до останніх сторінок твору, дуже трагічних.
-Чи вдалося дітям знайти батька Шмуля? (Ні).
-Чому Бруно не зміг повернутися додому? (Всіх людей у смугастих піжамах у цій частині табору солдати зігнали докупи, Бруно зі Шмулем сховалися в центрі, де їх було не видно. Потім усіх заштовхнули до довгої кімнати. Шмуль притиснувся дуже близько до Бруно й подивився на нього переляканим поглядом).