Question

8.Назвіть звичаї, традиції українців, про які згадується у творах Т.Шевченка.​

Answer 1

У персонажах Т. Шевченка знаходимо художнє втілення релігій- ності народу, яка набуває етичного, а отже, особистісно-історичного виміру. Через творчість національного поета усвідомлюється тради- ція народу як уособлення живої мудрості спільноти. Йдеться про іманентну відкритість літературних персонажів на Бога й людей: від- критість їхньої профанної (етнічної) культури під впливом релігійної традиції, зокрема сакральності агіографічних фактів, що накладає свій відбиток на щоденний побут народу й історично формує спільнотну ментальність.

Це пошук добра й правди на перетині людської природи та універсальних релігійних цінностей, що актуалізують прагнення людиною блага, істини й краси. Пошук щастя для себе, народу й людства зумовлює життєвий шлях поета й мислителя. Від- так, діалектика народної традиції у творах Т. Шевченка полягає в діалозі християнської свідомості та національно-культурного виміру українського народу.

Що стосується релігії, Христос виявляється в поезії Т. Шевченка не предметом філо- софських чи теологічних дискусій, не гаслом для релігійних ідеологій, не пунктом догматичних суперечок, а глибоким перетворенням душі через страждання. Саме період заслання поета, сповнений одино- кості й безвиході, став переломним для Шевченкової особистої від- критості на Христа. Період заслання – це час зосередженості поета на власному серці з метою наслідувати Христа. Тому так часто у сво- їх листах до найближчих людей Т. Шевченко розмірковує над роллю Христа й Богоматері.

Сакральне розуміння Т. Шевченко поширює також на дії народних керманичів: "святою" є слава Чигирина, тобто справа Б. Хмельницького в боротьбі за українську волю, оскільки "чистою" і "святою" є "козацька кров" у серці народу і в серці, яке "просить святої правди на землі"
("Чигрине, Чигрине..."). Ця "слава" осмислюється Т. Шевченком як "свята" з погляду мети дій гетьмана, але водночас вона – історично минуща, така, що "в хмарі пропадає". Парадокс зумовлений невідпо- відністю можливої перспективи боротьби та її реального результату ("Розрита могила", "Якби ти знав Богдане п'яний..." та ін.).

("Чигрине, Чигрине..."). Ця "слава" осмислюється Т. Шевченком як "свята" з погляду мети дій гетьмана, але водночас вона – історично минуща, така, що "в хмарі пропадає". Парадокс зумовлений невідпо- відністю можливої перспективи боротьби та її реального результату ("Розрита могила", "Якби ти знав Богдане п'яний..." та ін.).