СРОЧНО ДО ЗАВТРА ПОЖАЛУЙСТА
Контрольний письмовий твір-опис пам’яток історії й культури Одеси на особистих спостережень і вражень у художньому стилі
"Одеський національний академічний театр опери та балету"
План
1. Загальні враження від будівлі.
2. Відомості про призначення будівлі та місце її
розташування.
3. Центральний фасад, його членування.
4. Оформлення порталу (центрального входу).
5. Загальне сприймання будівлі в архітектурному
ансамблі території.
Ответы
твір-опис на тему :"Одеський національний академічний театр опери та балету"
На початку ХІХ століття Одеса вже мала театр, що не поступався кращим на той час європейським зразкам. Його було збудовано за ініціативи градоначальника, видатного державного діяча герцога Армана де Рішельє, якого одесити й дотепер називають «Дюком». Не зважаючи на безліч турбот – торгівельних, військових, будівельних – Рішельє знав, що Одеса – місто різнонаціональне та різномовне. Тож найкращим, що змогло би об’єднати людей була саме музика. Будівлю першого міського театру було зведено за проєктом італійця Франческо Фраполлі, значні зміни в план вніс Тома де Томон. 10 лютого 1810 року відбулося урочисте відкриття театру. Це була білосніжна споруда, звернена фасадом до порту. У залі налічувалось 800 місць (на той момент в місті проживало 12,5 тисячі чоловік). У ложах трьох ярусів було встановлено 44 крісла, позаду яких у великому напівкруглому просторі ще 700 глядачів могли насолоджуватися виставами стоячи. У мемуарних свідченнях зазначалось: «Зала старого театру була триярусною, з сімнадцятьма ложами, а галерея – під самою стелею, така низька, що публіка майже торкалась її своїми головами. Люстри не було, її повісили пізніше. Зал освітлювався кенкетами, тобто канделябрами на п’ять свічок, прикріпленими до зовнішніх стін лож. Свічки були сальні й воскові. Сцена освітлювалась великими лампадами з олією. На галереї освітлення не було зовсім, тож світло зали й сцени видавалось тим, хто сидів на галереї, просто сліпучим. Театр мав свій особливий, специфічний запах від нагару свічок й дамських духів». У день відкриття Міського театру давали одноактну оперу С. Вязмітінова «Нове сімейство» і водевіль Я. Княжнина «Траур, або Втішена вдова» в постановці трупи актора й антрепренера П. Фортунатова. Регулярні вистави почалися з 1811 року після укладення контракту з драматичною трупою князя О. Шаховського. У репертуарі того часу були комедії, трагедії, водевілі та комічні опери. Незабаром у Міському театрі почала домінувати італійська опера. Монополію на постановки отримали антрепренери Дж. Монтовані, Й. Замбоні, Г. Буанаволіо та інші. До оперного репертуару першого Міського театру входили постановки Дж. Россіні, В. Белліні, Д. Чимарози, Г. Доніцетті, Дж. Верді. Одеська публіка аплодувала Катерині Аматті, Аррігі та Анжеліці Каталані, Джузеппе Маріні, Катерині Патті-Баріллі, Жозефіні й Терезині Бромбілла, Понті дель Армі, Альде Бьянкі. Саме тут, вперше на території сучасної України, прозвучали такі відомі й популярні опери, як «Севільській цирульник» Дж. Россіні, «Лючія ді Ламмермур», «Любовний напій» Г. Доніцетті, «Тоска» Дж. Пуччіні. У 1873-му Міський театр був повністю знищений пожежею. «Картина полум’я, що вирвалось назовні й вирувало на волі, була справді грандіозною. Колони котились майданом, ніби ганяючись за публікою, яка прийшла подивитись на пожежу», – писав автор книги «Стара Одеса» Олександр Дерибас. Від Міського театру залишився тільки попіл.