Ответы
Ответ:
Армія ворога — голодна, холодна, і кинута напризволяще своїм командуванням. Орки щоденно втрачають техніку і особовий склад. А число злих і озброєних українців, готових рвати за свою землю, — зростає.
Українці — нація з тисячолітньою історією. Земля полян і трипільців, першої духмяної хлібини і пшеничного поля. Земля християнська, козацька, упівська; вільна і спрагла до життя, культури, цивілізації. Це не дикі племена — орки "рузского міру‘‘ з болота; голодні і обдерті, ведмеді з балайками, водкою і в лаптях. Вони вміють лише грабувати, нищити, плюндрувати і вбивати.
Ми — українці. Ми поважаємо чуже, але до останнього подиху будемо захищати своє. І кожному, хто ступить на нашу землю зі злими намірами, ми даватимемо люту відсіч.
Окупанти, якщо ви боїтеся Степана Бандеру, то як ви смієте мріяти, що можете поневолити його народ.
Чому ми залишаємося в Україні?
Бо свою хату не залишають! Це ― не житло. Це ― наш світ. Він у вогні. Та хтось має тримати тут лад ― діти мають бути обійняті й поціловані, літні ― зігріті, з ліками й хлібом, квіти ― политі, собаки ― вигуляні.
Дике мурло, зловонне й обгаджене, вривається у цей світ ― де їхній Большой тєатр, іскуство, Пушкін? Де Щелкунчік і прочая ґжель?…
Ми не можемо покинути все, що лише почали повертати собі з їхніх лап, ― вони стріляють у наші фантастичні храми, замки, картини, цілять у книги, картини, ікони…
В серце.
Стояти на порозі. Нищити кожного, хто занесе над ним свій чобіт у болоті й крові…