Ответы
Ответ:
Редагувати
23 травня 1949 року в західній окупаційній зоні була заснована Федеративна Республіка Німеччина. Цього дня Парламентська рада в Бонні урочисто проголосила набуття чинності Основного закону країни.
Основний закон ухвалювався як тимчасова конституція, а тому не був названий «Конституція». У Преамбулі було зазначено, що він діє аж до об'єднання країни, після чого буде вироблена конституція об'єднаної Німеччини. Однак 40-річний досвід конституційного будівництва довів, що Основний закон був одним з найбільш вдалих конституційних документів в історії Німеччини. Він забезпечив створення і функціонування життєздатної демократії на німецькій землі. Тому після об'єднання країни положення про тимчасовий характер Основного закону було видалене з Преамбули. Проте питання про розробку нової конституції остаточно не знято з порядку денного, він лише відкладений на невизначений час.
Основний закон — це новий юридичний документ, який зберігає, проте, певну спадкоємність з попереднім конституційним розвитком. У ст. 140 Основного закону сказано, що ст. 136, 137, 138, 139 і 141 Веймарської конституції є складовими частинами Основного закону. Ці статті регулюють взаємовідносини держави і церкви. Основний закон складається з преамбули та 14 розділів, причому три розділи (IVa, Villa, Xa) були включені в конституцію пізніше, в процесі внесення поправок і доповнень до Основного закону.
Проєкт Основного закону ФРН був підготовлений комітетом німецьких фахівців з конституційного права, що діяв на основі вказівок прем'єр-міністрів земель, у свою чергу уповноважених губернаторами західних окупаційних зон. Проєкт був розглянутий Парламентською радою з депутатів, вибраних ландтагами земель. Остаточний проєкт був прийнятий 8 травня 1949 року і набув чинності 23 травня.
Основний закон проголосив ФРН як правову, федеративну, демократичну, республіканську і соціальну державу.
Назва «Федеральна Республіка Німеччини» була вигадана Теодором Гейсом, майбутнім першим президентом країни.
Вирішуючи питання про державний прапор, Парламентська рада зупинилася на чорний-червоний-жовтому тріколорі, який був прапором революції 1848 року, стягом боротьби за об'єднання Німеччини.
Що стосується герба, то члени Парламентської ради не стали порушувати традицію: з XII століття на золотому щиті династії Штауфенов красувався чорний орел з червоними лапами і дзьобом, що вів своє походження від герба Карла Великого. Батьки конституції 1949 року лише прибрали з кігтів орла свастику, яку він тримав 12 років при нацистському режимі.
Про гімн в конституції вирішили взагалі не згадувати, оскільки знаменита «Німецька пісня» починалася словами «Німеччина, Німеччина понад усе», які все людство сприймало як клич шовініста. Гімн з'явився тільки в 1952 році: ним стала третя строфа «Німецької пісні».