Ответы
Ответ:
Українська художня культура у другій половині ХІХ ст. переживає період важливих трансформацій, набуваючи все виразніше окресленої національної форми. Українське малярство того часу функціонує передусім на засадах жанровості. Саме від другої половини ХІХ ст. утворюється гнучка і доволі розгалужена структура жанрів, покликана зобразити й відобразити сучасне життя у всій його повноті на засадах реалістичного трактування образу. Власне об’єктивна соціальна дійсність приваблює художників, які в більшій чи меншій мірі демонструють тенденційну суспільну ангажованість, стаючи виразниками умонастроїв певних соціальних груп. Політичний компонент також був не останнім чинником у процесі формування образно-тематичного діапазону українського живопису. У другій половині ХІХ ст. виразно окреслюються національні художні школи, а утвердження національної самобутності відбувалося передусім на ґрунті реалістичного напряму, виявленого насамперед в побутовому та історичному малярстві. Характерною особливістю художнього процесу стало чітке розмежування між жанрами в межах новоутвореної жанрової структури, яке здійснювалось насамперед на сюжетно-тематичній основі. Разом з тим налагоджуються своєрідні міжжанрові взаємодії, обумовлені спільністю художньо-естетичних цілей і пошуків. Одним з засадничих єднальних принципів стає прагнення до об’єктивізації зображення, реалістичної достовірності у відображенні сучасності або історичного минулого. Потяг до конкретизації, впізнаваності простору і природного стану властивий і для пейзажного жанру. Єднає різні жанри спільне прагнення до фабульності, оповідальності, що стала характерним прийомом у творенні образу в живописі другої половини ХІХ ст. Отже, попри виразну тенденцію до жанрової диференціації, паралельно відбуваються і процеси синтезу, які надають українському малярству другої половини ХІХ ст. характеру цілісного художнього явища, особливості становлення і розвитку котрого розглядаємо у наступному нашому матеріалі, укладеному на основі текстів відомих українських дослідників українського малярства ХІХ ст. — Анатолія Жаборюка та Валентини Рубан.